Потрібен ринок, а не базар - «Экономика»

{short-story limit="540"}

Нагадаємо, Верховна Рада подовжила термін мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2020 року. Наприкінці минулого року Максим Мартинюк, який тоді виконував обов'язки міністра аграрної політики, констатував, що було б доцільним відкривати ринок чорноземів через декілька років після прийняття принаймні закону про обіг земель сільгосппризначення. Насправді ж перелік невиконаних «домашніх завдань» значно ширший.

У першу чергу потрібно встановити, а скільки ж в нас земель резерву та земель запасу, провівши інвентаризацію. Також нарешті варто стовідсотково наповнити та виправити невірні дані Державного земельного кадастру й Реєстру прав на нерухоме майно, щоб чітко видно було, хто є власником паю та хто його орендує.

Експертне середовище давно прорахувало, що без належної підготовки правової бази після відкриття ринку землі за гектар в середньому будуть просити 400-500 доларів - це ціна десяти квадратних метрів в європейських країнах. Звісно, за 10-15 років ця ціна зросте в 20-30 разів. Але ж потім буде пізно жалкувати за волоссям, коли вже голови не буде.

На жаль, найважливішим у цій ситуації є те, що фермери купити паї навіть по 400-500 доларів за гектар не зможуть. Бо робота на землі забирає багато сил, але золоті зливки у дрібних й середніх аграріїв не ростуть. Тому було б доцільно запустити програми пільгового кредитування таких фермерських господарств, щоб саме люди, які працюють на землі й годують українців, були справжніми хазяями наділів.

Також було б доцільно дозволити державі викупляти за ринковою ціною землю у пенсіонерів - власників земельних паїв. Крім цього, необхідно розробити механізм передачі цих земель в оренду фермерським господарствам, створивши Земельний фонд розвитку фермерських господарств.

Ми часто кажемо про прагнення до європейських цінностей. Але чомусь деколи нехтуємо досвідом ЄС. Україні потрібно створити по-справжньому європейські правила ринку землі й встановити суттєві обмеження, які б унеможливлювали зловживання і утворення монополії. І тут нам може стати в пригоді французька модель, де закріплений розмір земельної ділянки для одного господарюючого юридичного або фізичного суб'єкта аграрного ринку. Там людина, яка купує землю, зобов'язана нею особисто користуватися впродовж 15 років. Придбати землю може лише корінний французький фермер і в разі ефективного господарювання наділом на правах оренди йому надається довгостроковий кредит для придбання земельної ділянки.

Тобто перед відкриттям ринку парламенту й уряду варто плідно попрацювати. Тільки в цьому випадку збережемо найцінніше багатство України, яке на знак подяки дасть нам набагато більше.

Олекса ГОНСЬКИЙ

Вечірні Вісті

...

Українці мають отримати право розпоряджатися власними наділами. І хоч зараз президент та представники його команди виступають за відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення, варто замислитися, чому 70% аграріїв проти запровадження вільного обігу чорноземів. Відповідь доволі проста: за умов панування рейдерства, корупції, розгулу криміналу, відсутності напрацьованої нормативно-правової бази ринок перетвориться на базар. Нагадаємо, Верховна Рада подовжила термін мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2020 року. Наприкінці минулого року Максим Мартинюк, який тоді виконував обов'язки міністра аграрної політики, констатував, що було б доцільним відкривати ринок чорноземів через декілька років після прийняття принаймні закону про обіг земель сільгосппризначення. Насправді ж перелік невиконаних «домашніх завдань» значно ширший. У першу чергу потрібно встановити, а скільки ж в нас земель резерву та земель запасу, провівши інвентаризацію. Також нарешті варто стовідсотково наповнити та виправити невірні дані Державного земельного кадастру й Реєстру прав на нерухоме майно, щоб чітко видно було, хто є власником паю та хто його орендує. Експертне середовище давно прорахувало, що без належної підготовки правової бази після відкриття ринку землі за гектар в середньому будуть просити 400-500 доларів - це ціна десяти квадратних метрів в європейських країнах. Звісно, за 10-15 років ця ціна зросте в 20-30 разів. Але ж потім буде пізно жалкувати за волоссям, коли вже голови не буде. На жаль, найважливішим у цій ситуації є те, що фермери купити паї навіть по 400-500 доларів за гектар не зможуть. Бо робота на землі забирає багато сил, але золоті зливки у дрібних й середніх аграріїв не ростуть. Тому було б доцільно запустити програми пільгового кредитування таких фермерських господарств, щоб саме люди, які працюють на землі й годують українців, були справжніми хазяями наділів. Також було б доцільно дозволити державі викупляти за ринковою ціною землю у пенсіонерів - власників земельних паїв. Крім цього, необхідно розробити механізм передачі цих земель в оренду фермерським господарствам, створивши Земельний фонд розвитку фермерських господарств. Ми часто кажемо про прагнення до європейських цінностей. Але чомусь деколи нехтуємо досвідом ЄС. Україні потрібно створити по-справжньому європейські правила ринку землі й встановити суттєві обмеження, які б унеможливлювали зловживання і утворення монополії. І тут нам може стати в пригоді французька модель, де закріплений розмір земельної ділянки для одного господарюючого юридичного або фізичного суб'єкта аграрного ринку. Там людина, яка купує землю, зобов'язана нею особисто користуватися впродовж 15 років. Придбати землю може лише корінний французький фермер і в разі ефективного господарювання наділом на правах оренди йому надається довгостроковий кредит для придбання земельної ділянки. Тобто перед відкриттям ринку парламенту й уряду варто плідно попрацювати. Тільки в цьому випадку збережемо найцінніше багатство України, яке на знак подяки дасть нам набагато більше. Олекса ГОНСЬКИЙ Вечірні Вісті .