«Сирота Бруклін» - дуже нудний нуар - «Происшествия»

Нью-Йорк, 1950-ті... Згідно із сюжетом приватний детектив Лайонел Ессрог (Едвард Нортон), який страждає на синдром Туретта, намагається знайти вбивцю свого боса Френка Мінни (Брюс Вілліс). І крок за кроком він наближається до розгадки, хоча це розслідування дуже небезпечне. Та доля зведе головного героя з прекрасною Лорою Роуз ( Гугу Мбата-Роу), яка відіграє в цій історії дуже важливу роль...

Едвард Нортон купив права на екранізацію роману американського письменника Джонатана Летема ще в 2000 році. Але часу на роботу над проектом все не вистачало. Лише у 2014-му Нортон засів за написання сценарію, а згодом вирішив, що сам буде і постановником картини.

Нортон - пречудовий актор. Більш того, він один із тих, на кому тримається сучасний кінематограф. Фільми «Первісний страх», «Бійцівський клуб», «Червоний дракон», «Розмальована вуаль», «Неймовірний Халк», «Ілюзіоніст», в яких знімався Нортон, - це вже практично класика. От тільки режисер із нього вийшов ніякий. Хоча очевидно, що Нортон створював стрічку з величезною любов'ю (подивіться лише на деталі, які майже зачаровують), вона вийшла абсолютно нудною і нецікавою. Перші п'ять хвилин досить динамічні, але наступні дві години й двадцять хвилин - це якась мука. До того ж жанр нуару надто складний, і не кожен навіть іменитий постановник зможе дати собі раду з ним.

Але відіграв актор блискуче, як завжди. Вже було сказано, що персонаж Нортона страждає на синдром Туретта. До речі, саме такий діагноз був поставлений кінематографічному Джокеру. Тож доречно порівняти гру Едварда Нортона та Хоакіна Фенікса. Наразі Нортон виграє, та не переграє. Його дії логічні, і абсолютно очевидно, що він і справді вивчав питання. На відміну від Фенікса, Нортон не кривляється. І його персонаж викликає справжню симпатію.

А ось невеликий спойлер. У титрах фільму заявлений Брюс Вілліс. Але насправді його персонажа Френка Мінну вб'ють у перші ж п'ять хвилин. Дуже шкода, бо ж хотілося, щоб Вілліс нарешті повернувся у велике кіно...

Натомість дві ключові ролі дісталися Алеку Болдуїну (Мойсей Рендольф) та Віллему Дефо (Пол Рендольф). Тож акторський склад у стрічці дуже цікавий. Прикро, що про фільм загалом такого сказати не можна...

Євгенія ПРОРИВАЙ

"Вечірні Вісті"

...

Один з найочікуваніших фільмів нинішнього року - стрічка "Сирота Бруклін". А все тому, що головну роль у ньому зіграв знаменитий американський актор Едвард Нортон. Окрім того він сів у режисерське крісло, а також сам написав сценарій до стрічки. Це мав бути справжній вибух. Але цього не сталося. Нью-Йорк, 1950-ті. Згідно із сюжетом приватний детектив Лайонел Ессрог (Едвард Нортон), який страждає на синдром Туретта, намагається знайти вбивцю свого боса Френка Мінни (Брюс Вілліс). І крок за кроком він наближається до розгадки, хоча це розслідування дуже небезпечне. Та доля зведе головного героя з прекрасною Лорою Роуз ( Гугу Мбата-Роу), яка відіграє в цій історії дуже важливу роль. Едвард Нортон купив права на екранізацію роману американського письменника Джонатана Летема ще в 2000 році. Але часу на роботу над проектом все не вистачало. Лише у 2014-му Нортон засів за написання сценарію, а згодом вирішив, що сам буде і постановником картини. Нортон - пречудовий актор. Більш того, він один із тих, на кому тримається сучасний кінематограф. Фільми «Первісний страх», «Бійцівський клуб», «Червоний дракон», «Розмальована вуаль», «Неймовірний Халк», «Ілюзіоніст», в яких знімався Нортон, - це вже практично класика. От тільки режисер із нього вийшов ніякий. Хоча очевидно, що Нортон створював стрічку з величезною любов'ю (подивіться лише на деталі, які майже зачаровують), вона вийшла абсолютно нудною і нецікавою. Перші п'ять хвилин досить динамічні, але наступні дві години й двадцять хвилин - це якась мука. До того ж жанр нуару надто складний, і не кожен навіть іменитий постановник зможе дати собі раду з ним. Але відіграв актор блискуче, як завжди. Вже було сказано, що персонаж Нортона страждає на синдром Туретта. До речі, саме такий діагноз був поставлений кінематографічному Джокеру. Тож доречно порівняти гру Едварда Нортона та Хоакіна Фенікса. Наразі Нортон виграє, та не переграє. Його дії логічні, і абсолютно очевидно, що він і справді вивчав питання. На відміну від Фенікса, Нортон не кривляється. І його персонаж викликає справжню симпатію. А ось невеликий спойлер. У титрах фільму заявлений Брюс Вілліс. Але насправді його персонажа Френка Мінну вб'ють у перші ж п'ять хвилин. Дуже шкода, бо ж хотілося, щоб Вілліс нарешті повернувся у велике кіно. Натомість дві ключові ролі дісталися Алеку Болдуїну (Мойсей Рендольф) та Віллему Дефо (Пол Рендольф). Тож акторський склад у стрічці дуже цікавий. Прикро, що про фільм загалом такого сказати не можна. Євгенія ПРОРИВАЙ "Вечірні Вісті" .