Головне — перезавантажити країну! - «Политика»

21 квітня громадяни обрали шостого президента України Володимира Зеленського. Однак до сьогодні невідомо, коли саме він зможе вступити на посаду. Здавалося б, призначити дату інавгурації - нема нічого простішого, та народні депутати досі сперечаються через це. В той же час ще чинний президент Петро Порошенко використовує останні дні на повну: наприкінці своєї каденції він вирішив зробити кілька важливих призначень. Про всяк випадок. А ще з вулиць українських міст досі не зникають його виборчі білборди зі слоганом «Головне - не втратити країну!». Якийсь тут закладений подвійний зміст! Насправді ж саме цей лозунг пояснює абсолютно все, що нині відбувається в Україні. Політтехнологи гаранта грали на страху, розповідаючи, що «Якщо не Порошенко, то Путін». Звідси і з'явилось вищезгадане гасло. Втім, здається, ніхто не подумав, що у нього є ще й інший, більш простий та абсолютно буквальний зміст. Бо ж в українській історії ще не було такої, м'яко кажучи, дивної передачі влади. Леонід Кравчук у 1991 році став президентом через чотири дні (!) після проведення президентських виборів. Леонід Кучма в першу каденцію в 1994 році - через дев'ять днів, у другу каденцію в 1999 році - через 16 днів. Віктор Ющенко у 2005 році присягнув через 28 днів після дня проведення третього туру виборів. Віктор Янукович вступив на посаду через 18 днів після проведення волевиявлення. Петро Порошенко в 2014 році зробив це швидше - через 13 днів. А Володимир Зеленський може побити рекорд Ющенка. Дату інавгурації визначає Верховна Рада. Так, так, та сама ВР, яка до жаху налякана можливістю проведення дострокових виборів. Якщо Володимир Зеленський присягне до 27 травня, то зможе згідно з буквою закону оголосити про дочасні вибори до парламенту. Тож для багатьох (провладні фракції нині розгублені, розхристані, й у них немає чіткого розуміння, як вони йтимуть на вибори) нині ціль номер один - загальмувати процес інавгурації. Переможець другого туру виборів президента Володимир Зеленський навіть написав листа на ім'я голови Верховної Ради Андрія Парубія стосовно дати інавгурації, в якому він просить призначити її проведення на 19 травня. «В умовах зовнішньої агресії для нашої країни надзвичайно важливо уникнути «вакууму влади» та забезпечити якнайшвидше набуття повноважень новообраним президентом України», - йдеться у листі. Новообраний глава держави висловив сподівання, що парламентарі вирішать питання на засіданні 14 травня. От тільки багато нардепів висловилися категорично проти цієї дати, адже саме в цей день в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій. Мовляв, це буде блюзнірством. Натомість член команди Зеленського Андрій Герус заявив, що в 2018 році День пам'яті жертв репресій збігся з Днем Європи, і це нікого не бентежило й не завадило проведенню численних концертів. Звісно, що з датами можна «гратися». Для прикладу, взяти 18 чи 20 травня. Дійти спільного знаменника можна за бажанням. У той же час визначити день конче потрібно, бо на інавгурацію мають прибути іноземні гості, лідери держав, делегації. А це означає, що їм треба спланувати це, бо ж у кожного є свій напружений графік. Нині у Верховній Раді вже зареєстрували кілька проектів постанов стосовно дати інавгурації обраного президента України Володимира Зеленського . Відповідні законопроекти внесли нардепи Сергій Міщенко , Віктор Балога, Віталій Купрій та Сергій Каплін . Перші два наполягають призначити цей захід на 19 травня, а третій - на 20-те. А останній пропонує провести процедуру в два етапи: офіційну частину - 19 травня у Верховній Раді, а всенародну - 3 червня на НСК «Олімпійський». Та якось вже не до жартів. Хай там як, та цього тижня в парламенті буде гаряче. Депутати мають якось виходити із ситуації. З одного боку, і себе врятувати, і обличчя не втратити. Бо ж на вибори все одно йти, тільки трохи згодом. Та якщо інавгурація не відбудеться 19 травня, то процес може розтягнутися - з 20 по 24 травня парламентарі працюватимуть у комітетах, і спробуй їх відлови. Наступний пленарний тиждень припадає якраз на 27-31 травня, тобто на безпечну для нардепів зону. Тож побачимо, як воно буде. Та й це ще не все. Згідно з ч. 2 ст. 104 Конституції України приведення президента України до присяги здійснює глава Конституційного суду України. А нещодавно в ЗМІ з'явилась інформація, що голова КСУ Станіслав Шевчук може бути звільнений з посади через системні порушення. Судді КСУ розглянуть відповідний висновок Постійної комісії з питань регламенту та етики 14 травня. Про це повідомляє Bihus.info, посилаючись на власні джерела. В самому суді запевнили, що це жодним чином не зірве інавгурацію. Але ж хто тоді приведе до присяги нового главу держави? Тож і тут є доволі тривожна інтрига. Поки в парламенті тривають суперечки, президент Петро Порошенко відбуває останні дні своєї каденції, намагаючись не випасти з інформаційного простору. Він як і раніше досить активний: проводить численні зустрічі, їздить Україною, роздає звання. Зокрема, Порошенко присвоїв звання «Герой України» голові СБУ Василю Грицаку. А ще він зробив цілий «вал» призначень. Так Порошенко призначив 75 суддів до Верховного суду. Також гарант звільнив своїм указом командувача Національної гвардії України Юрія Аллерова. Й призначив виконувачем обов'язків командувача Національної гвардії Миколу Балана. Новим членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення замість звільненого Юрія Артеменка Порошенко призначив журналіста Володимира Горковенка. Та найцікавіше: гарант призначив новим командувачем Операції об'єднаних сил генерал-лейтенанта Олександра Сирського. «Рік тому на цю посаду був призначений генерал-лейтенант Сергій Наєв. Дякую генералу та усім військовослужбовцям, які залучалися до участі в ООС, за мужність, рішучість та стійкість. За пропозицією міністра оборони та начальника Генштабу ЗСУ передбачена ротація керівництва ООС. Тож прийняв рішення на посаду командувача ООС призначити генерал-лейтенанта Олександра Сирського», - сказав президент. Та чи мав моральне право глава держави в останні дні свого правління робити таке призначення? Відповідь на це запитання очевидна. Втім, усе це спадок для майбутнього президента, з яким йому доведеться жити і працювати. Сам же Петро Олексійович вже думає про майбутні вибори до Верховної Ради. Тільки так можна пояснити численні білборди з його коронним лозунгом «Головне - не втратити країну!», які так і не зняли після виборів. Його президентська кампанія плавно трансформувалася в парламентську. Але ж він так і не зробив жодних висновків. Та й лякати українців вже запізно. Бо ж життя після Порошенка є. А яке воно, побачимо згодом. Яна ДЖУНГАРОВА "Вечірні Вісті" .