«Рома» - головне непорозуміння «Оскара» - «Автоновости»

{short-story limit="540"}

Фільм «Рома» наробив багато галасу. Дехто вихваляв творіння оскароносного режисера Альфонсо Куарона, який за сумісництвом став ще й сценаристом та оператором... Інші нещадно критикували його кіно. Втім байдужим цей фільм не залишив нікого. Тож непогано було б трохи розібратися та розкласти усе по поличках.

Дія відбувається в районі Мехіко, що має назву Рома, на початку 1970-х. Нам показують життя багатодітної мексиканської родини. Сім'я ця небагата, втім може дозволити собі деякі примхи. Господині Софії (Марина де Тавіра) допомагають дві служниці. Одна з них Клео (Яліца Апарісіо) якраз і є головною героїнею фільму. У той час, як від Софії йде чоловік, Клео кидає її хлопець. Річ у тім, що дівчина завагітніла, тож бойфренд не хоче мати з нею нічого спільного. Більше й розказувати немає чого...

Усю цю недолугу та занадто банальну фабулу Куарон «майстерно» розмазує на дві з гаком години екранного часу. Йому зовсім не шкода глядача, який неодмінно знудиться від такої сюжетної пустоти. Протягом усього фільму чекаєш на кульмінацію, на якийсь спалах, а його все немає. Ця кінематографічна оповідь дуже рівна та монотонна, й додивитися стрічку до фінальних титрів зможуть далеко не всі. Якщо чесно, то воно того й не варте. Краще витратити вільний час на перегляд якогось іншого дійсно достойного кіно.

То чому ж не варто дивитися цю картину? Усе дуже просто. Фільм починаєш дивитися у передчутті справжніх мексиканських пристрастей. Куарон міг би зняти серйозну, сильну та чуттєву драму. Хоч сюжет дійсно банальний, але ж це саме життя! Є досить багато фільмів, які спершу абсолютно не розумієш. Та згодом настає прозріння, проникнення в суть. Так було, наприклад, із фільмом «Манчестер у моря»: спочатку взагалі було не знаєш, що відбувається і для чого дивишся це кіно. Та в певний момент прийшло розуміння, й просто неможливо було стримати емоції, настільки розчулила ця стрічка... Так могло бути і з фільмом «Рома». Але цього не сталося. Фільм Альфонсо Куарона надто бідний емоційно.

Сказати щось хороше про гру акторів також важко. Усі персонажі, окрім Клео, абсолютно змазані. Та й головна героїня не показала високого класу. Клео не розумієш, більш того, їй навіть не співчуваєш.

Та все ж є дещо, за що це кіно можна похвалити, - за красиву картинку. Куарон вирішив зробити своє кіно чорно-білим і не помилився. Це дуже стильно. Як оператор він спрацював на відмінно. Є тут цікаві ракурси... От тільки кінотворець надто захопився візуальною складовою й саме за рахунок цієї красивості дуже затягнув час.

Альфонсо Куарон може витратити декілька хвилин, щоб зосередити увагу глядача на якійсь деталі. Й інколи від цих деталей трохи нудить. Так однією з візуальних метафор у фільмі було... собаче лайно, яке глядачу «під ніс» підсовували кілька разів. І це було вкрай неприємно.

Насправді нам намагаються прищепити думку, що це виняткова стрічка, в якій прихований таємний зміст. Що це фільм для обраних і нам треба відключити свій мозок та просто аплодувати його творцю. Та «Рома» - це просто фальшивка, яка і нігтя не варта жодного фільму лауреата «Оскара» та навіть багатьох номінантів. Творець «Гаррі Поттера і в'язня Азкабану» й «Гравітації» дуже хотів виділитися, але спроба виявилася невдалою. Вже через рік-два про «Рому» не згадає ніхто.

Євгенія ПРОРИВАЙ

Вечірні Вісті

...

Фільм «Рома» наробив багато галасу. Дехто вихваляв творіння оскароносного режисера Альфонсо Куарона, який за сумісництвом став ще й сценаристом та оператором. Інші нещадно критикували його кіно. Втім байдужим цей фільм не залишив нікого. Тож непогано було б трохи розібратися та розкласти усе по поличках. Дія відбувається в районі Мехіко, що має назву Рома, на початку 1970-х. Нам показують життя багатодітної мексиканської родини. Сім'я ця небагата, втім може дозволити собі деякі примхи. Господині Софії (Марина де Тавіра) допомагають дві служниці. Одна з них Клео (Яліца Апарісіо) якраз і є головною героїнею фільму. У той час, як від Софії йде чоловік, Клео кидає її хлопець. Річ у тім, що дівчина завагітніла, тож бойфренд не хоче мати з нею нічого спільного. Більше й розказувати немає чого. Усю цю недолугу та занадто банальну фабулу Куарон «майстерно» розмазує на дві з гаком години екранного часу. Йому зовсім не шкода глядача, який неодмінно знудиться від такої сюжетної пустоти. Протягом усього фільму чекаєш на кульмінацію, на якийсь спалах, а його все немає. Ця кінематографічна оповідь дуже рівна та монотонна, й додивитися стрічку до фінальних титрів зможуть далеко не всі. Якщо чесно, то воно того й не варте. Краще витратити вільний час на перегляд якогось іншого дійсно достойного кіно. То чому ж не варто дивитися цю картину? Усе дуже просто. Фільм починаєш дивитися у передчутті справжніх мексиканських пристрастей. Куарон міг би зняти серйозну, сильну та чуттєву драму. Хоч сюжет дійсно банальний, але ж це саме життя! Є досить багато фільмів, які спершу абсолютно не розумієш. Та згодом настає прозріння, проникнення в суть. Так було, наприклад, із фільмом «Манчестер у моря»: спочатку взагалі було не знаєш, що відбувається і для чого дивишся це кіно. Та в певний момент прийшло розуміння, й просто неможливо було стримати емоції, настільки розчулила ця стрічка. Так могло бути і з фільмом «Рома». Але цього не сталося. Фільм Альфонсо Куарона надто бідний емоційно. Сказати щось хороше про гру акторів також важко. Усі персонажі, окрім Клео, абсолютно змазані. Та й головна героїня не показала високого класу. Клео не розумієш, більш того, їй навіть не співчуваєш. Та все ж є дещо, за що це кіно можна похвалити, - за красиву картинку. Куарон вирішив зробити своє кіно чорно-білим і не помилився. Це дуже стильно. Як оператор він спрацював на відмінно. Є тут цікаві ракурси. От тільки кінотворець надто захопився візуальною складовою й саме за рахунок цієї красивості дуже затягнув час. Альфонсо Куарон може витратити декілька хвилин, щоб зосередити увагу глядача на якійсь деталі. Й інколи від цих деталей трохи нудить. Так однією з візуальних метафор у фільмі було. собаче лайно, яке глядачу «під ніс» підсовували кілька разів. І це було вкрай неприємно. Насправді нам намагаються прищепити думку, що це виняткова стрічка, в якій прихований таємний зміст. Що це фільм для обраних і нам треба відключити свій мозок та просто аплодувати його творцю. Та «Рома» - це просто фальшивка, яка і нігтя не варта жодного фільму лауреата «Оскара» та навіть багатьох номінантів. Творець «Гаррі Поттера і в'язня Азкабану» й «Гравітації» дуже хотів виділитися, але спроба виявилася невдалою. Вже через рік-два про «Рому» не згадає ніхто. Євгенія ПРОРИВАЙ Вечірні Вісті .