Новий Курс України: життя після виборів - «Общество»

Новий Курс України вперше був представлений суспільству на всеукраїнському Форумі, який відбувся минулого літа і спричинив вибуховий ефект.

Це було не просто повернення Юлії Тимошенко у велику політику, а переосмислення нею своєї ролі в ній. Тепер вона виступала в ролі візіонера та ідеолога - запропонувавши своїм виборцям не стільки тези до передвиборчої кампанії, скільки цілісний образ майбутнього України.Це була перша в історії новітньої України спроба сформулювати Українську Мету - не для політиків чи еліти, а для кожного громадянина.

Однак образу завжди мало. Щоб люди переконались в його реалістичності, необхідно перекинути місток, яким кожен зможе пройти від свого нинішнього незавидного стану до свого місця у майбутньому.

Таким містком став Новий Курс України, який починається аналізом перешкод, які стоять на заваді розвитку країни, а закінчувається детальним планом, як подолати кожну із них. Насамперед це серйозна наукова праця, складена командою Експертно-аналітичного центру "Оптіма", в якій Юлія Тимошенко стала рівною серед рівних - увійшовши до складу наукової редколегії, разом із В. Ломаковичем та Т. Унковською.

Так, це не перша спроба створити подібний комплексний документ. Це пробували зробити як політики, так і експертні об'єднання. Ось два яскравих приклади.

В 2007 р. Юлія Тимошенко вперше спробувала створити комплексний план модернізації України. В її основу лягла "технологія економічного прориву", яка передбачала грунтовний аналіз всіх сфер української політики та економіки, виявлення найбільш значних проблем та вироблення рішень їх подолання - короткострокові, середньострокові та довгострокові. Із обов'язковою самокорекцією: кожна секція плану вводила ключові показники, які визначали, покращується чи погіршується стан відповідної галузі. І найважливіше - вся концепція об'єднувались навколо чітко сформульованої мети держави та національної ідеї - прообраза Української Мети, навколо якої зможуть об'єднатись люди.

Однак при всій своїй продуманості та логічності, "Український Прорив" мав два дуже суттєвих недоліки. По-перше, він все-таки був партійною програмою і складався із уявлення, що Юлія Тимошенко очолює один із найвищих постів, а більшість уряду належить до її політичної сили. По-друге, він концентрувався тільки на проблемах української економіки і не повністю враховував світові тренди. Через це в результаті коаліційних торгів він був значно скорочений, а після світової фінансової кризи 2008-2009 років більшість рішень втратили актуальність.

Іще одним, сучасним, прикладом комплексного плану модернізації країни є "Доктрина збалансованого розвитку Україна 2030", підготовлена групою "Аналітична платформа стратегічних комунікацій". Вона значно глобальніша і передбачає вписування України в світовий економічний контекст. Сама концепція будується на базі діагнозу поточного стану і декількох варіантів його розвитку - на базі сценарного аналізу. А для побудови інноваційної економіки пропонує кілька механізмів - в тому числі і новий суспільний договір, кластеризацію та інноваційні технології.

Однак крім прогресивних ідей, "Доктрина-2030" містить і ряд системних недоліків. Перш за все, вона не має власних механізмів самокорекції - в їх ролі виступають позиції України в світових рейтингах. Для діагностики стану - чудово, але для коригування плану надто загально, бо не показують, що саме пішло не так. По-друге, механізми, запропоновані "Доктриною-2030" зосереджуються лише на галузях, які мають високий потенціал росту - так звані "каталізатори", які здатні "за вуха" витягти всю економіку. Якщо країна уже має свою "індустріальну спеціалізацію" - це чудовий варіант. А Україна представляє собою багатоукладну економіку в критично кризовому стані, і ніякий каталізатор - навіть із дуже високими темпами росту, всю економіку не витягне. І нарешті, "Доктрина-2030" розглядає Новий Суспільний Договір лише як одну із складових збалансованого розвитку - тоді як він повинен бути його центральною складовою.

Таким чином,стратегічне планування майбутнього до появи Нового Курсу:

- Чітко ставило мету держави та бачення України як індустріальної держави;

- Будувало концепцію комплексно із детальним галузевим аналізом;

- Орієнтувалось на інноваційний та технологічний розвиток;

- Ставило пріоритетом освіту, культури і науку в реформуванні країни;

Але мало при цьому системні вади:

- Відсутність механізму участі в формуванні доктрини інших політичних сил, аналітичних груп чи незалежних експертів;

- Розрахунок на реформи "згори", коли більшість ключових рішень приймає уряд чи очільник країни;

- Орієнтація лише на макрорішення без урахунку специфіки мікрорівня;

- Слабкі механізми самокорекції плану у випадку зміни обставин.

Слід зауважити, що остання проблема - найсуттєвіша. Бо ситуація в Україні стрімко погіршується, а світові тренди змінюються надзвичайно швидко, і стратегічний план теж повинен швидко змінюватись, аби залишатись актуальним.

Команда Юлії Тимошенко глибоко пропрацювала всі попередні плани модернізації України. Поклавши в основу чотири принципи Дона Тапскотта - глобальність, відкритість, рівність та вільний обмін ідеями - вона знайшла рішення для всіх перелічених проблем.

Новий Курс Юлії Тимошенко не містить фіксованих рецептів, а представляє собою розгалужену дискусійну платформу, здатну сформувати максимально актуальний план модернізації країни для будь-яких обставин.

Від самого початку Форум Нового Курсу є понадпартійною платформою. Це дозволило доєднати до його розробки найбільшу в українській історії аудиторію - експертів, громадських діячів, бізнесменів і навіть мережевих активістів. Це дозволяє постійно тримати руку на пульсі країни і точно знати, які процеси в ній відбуваються. Що, в свою чергу, дає можливість формувати максимально адекватні рішення - адже будь-яка пропозиція тут же пройде перевірку публічним обговоренням.

Нарешті, третім основним принципом, покладеним в основу Нового Курсу, стала його інклюзивність, тобто, до його може долучитись практично кожен громадянин України. Для цього була застосована багаторівнева організаційна модель, де кожен рівень підключає все більшу аудиторію учасників.

І при цьому в ньому немає нічого складного - всю суть НКУ можна побачити на одній простій діаграмі.

Кожен рівень не лише деталізує відповідний аспект НКУ, а й визначає, на який рівень інклюзивності він розрахований - тобто, наскільки широке коло може брати в ньому участь.

Фундаментом Нового Курсу є Новий Суспільний Договір. Цей елемент найбільший, бо його задача - не лише сформувати мету держави, а й виробити нову архітектуру державного управління, яка буде максимально сприятливою для інноваційної економіки.

В основу всіх моделей, які обговорюються тут, покладена проста, і в той же час значуща фраза: Національною метою України є створення умов для повної та гідної самореалізації кожного в гармонії з суспільством, людством і природою.

Зрозуміло, що виробленням Нового Суспільного Договору повинні займатись виключно спеціалісти-конституційники. Тому що принципи, закладені в нього, є принципами прямої дії, і не можуть бути двозначними чи надто туманними. І це є той дороговказ, якому повинні відповідати всі інші елементи НКУ.

Наступні рівні Нового Курсу передбачають залучення все ширших і ширших кіл.

Наприклад, блакитний рівень передбачає спеціалізовану експертну аудиторію. Він відповідає початковому діленню Нового Курсу на чотири основні секції - Конституційну, Плану досягнення миру, Нового Економічного Курсу та Екології Життя людини. Саме так і було проведено перший Форум Нового Курсу 15 червня - як чотири окремі експертні панелі, де було поставлено задачі і окреслено принципові засади.

Однак блакитний рівень зовсім не виключає громадськість, а просто відводить їй або дорадчу роль, або роль остаточного вердикту. Дивіться, секція Конституанти починається із вузького експертного кола і поступово шириться до найширших громадських кругів. Це тому, що результатом має стати нова Конституція України, яка виноситься на публічне обговорення, а потім і публічне прийняття. При цьому її не можна ділити на окремі підсекції, бо це повинен бути цілісний документ без протиріч.

Помаранчевий рівень передбачає створення спеціальних тематичних робочих груп, які будуть включати як експертів, так і громадськість - активістів та волонтерів. Саме так збудована секція Миру. Робочі групи тут утворюються на базі Військового Кабінету - а саме з питань підтримки наших солдат, інтеграції в НАТО та міжнародного рівня (перш за все формату "Будапешт+", необхідний для повернення наших земель). Однак більшість громадян армійською тематикою не займається, тому широкі кола сюди не залучені.

А найширша аудиторія необхідна для Нового Економічного Курса, аж до звичайних громадян. Він настільки комплексний, що на діаграмі показаний тільки його фрагмент.

Блакитний рівень цієї секції представляє собою редакційну колегію НЕК, яка одночасно є модераторською панеллю. Тут виробляються фундаментальні базові рішення і формується НЕК як цілісна концепція. На помаранчевому рівні створюються галузеві робочі групи. По кожній із них створюється окрема публічна платформа і проводиться окремий Форум.

Так, наприклад, аббревіатурою "4.0" позначена робоча група "Індустрія 4.0", яка вивчає питання входження України до Четвертої Промислової Революції. А "G2C" позначає робочу групу "Цифрова країна" - Форум якої проводився буквально перед виборами, із підписанням спеціального Меморандуму про розвиток ІТ-галузі.

Оскільки в Україні величезна кількість креативних людей у всіх галузях, то участь в цих робочах групає має бути відкрита для найширших кіл - в тому числі за допомогою спеціального вікі-сайту, де кожен може зробити свій внесок до НЕК. Це і позначає зелений рівень, поділений на численні сегменти.

На форумах, присвячених підсекціям Нового Економічного Курсу, можна вживу побачити, як працює рівнева модель НКУ.

Спочатку Юлія Тимошенко робить вступне слово, коротко описуючи поточний стан галузі. Після чого вона покидає трибуну і стає модератором дискусії, який задає ключові запитання і керує обговоренням - таким чином репрезентуючи блакитний рівень. Потім відбуваються виступи запрошених експертів, які конкретизують різні аспекти тематики і пропонують рішення (помаранчевий рівень). Після чого Юлія Тимошенко робить мікрофон відкритим, і кожен присутній отримує право висловитись і внести свою ідею - це зелений рівень.

Жодна передвиборча програма такого не передбачає - це жива дискусійна платформа, яка поєднує в собі інтелектуальну міць експертного середовища із свіжими ідеями громадського суспільства і звичайних громадян. Він створює унікальну синергію, яка сама по собі дозволяє об'єднати всі прошарки, всі області і всі сфери діяльності навколо побудови кращого майбутнього.

А сама Юлія Тимошенко - візіонер, модератор і комунікатор, здатний бути лідером освіченої нації майбутнього. Політик, який поєднує в собі величезний досвід минулого і уміння чітко бачити майбутнє.

Вячеслав Ільченко

...

Новий Курс України був єдиним на цих виборах документом із аналітикою поточного стану України і покроковим планом модернізації країни. Він сприймався суспільством лише як грунтовна, але все ж таки передвиборча програма. Однак після завершення кампанії Юлія Тимошенко не згорнула його, а навпаки, активізувала роботу над ним. Тому що НКУ - жива дискусійна платформа стратегії модернізації країни. Новий Курс України вперше був представлений суспільству на всеукраїнському Форумі, який відбувся минулого літа і спричинив вибуховий ефект. Це було не просто повернення Юлії Тимошенко у велику політику, а переосмислення нею своєї ролі в ній. Тепер вона виступала в ролі візіонера та ідеолога - запропонувавши своїм виборцям не стільки тези до передвиборчої кампанії, скільки цілісний образ майбутнього України.Це була перша в історії новітньої України спроба сформулювати Українську Мету - не для політиків чи еліти, а для кожного громадянина. Однак образу завжди мало. Щоб люди переконались в його реалістичності, необхідно перекинути місток, яким кожен зможе пройти від свого нинішнього незавидного стану до свого місця у майбутньому. Таким містком став Новий Курс України, який починається аналізом перешкод, які стоять на заваді розвитку країни, а закінчувається детальним планом, як подолати кожну із них. Насамперед це серйозна наукова праця, складена командою Експертно-аналітичного центру "Оптіма", в якій Юлія Тимошенко стала рівною серед рівних - увійшовши до складу наукової редколегії, разом із В. Ломаковичем та Т. Унковською. Так, це не перша спроба створити подібний комплексний документ. Це пробували зробити як політики, так і експертні об'єднання. Ось два яскравих приклади. В 2007 р. Юлія Тимошенко вперше спробувала створити комплексний план модернізації України. В її основу лягла "технологія економічного прориву", яка передбачала грунтовний аналіз всіх сфер української політики та економіки, виявлення найбільш значних проблем та вироблення рішень їх подолання - короткострокові, середньострокові та довгострокові. Із обов'язковою самокорекцією: кожна секція плану вводила ключові показники, які визначали, покращується чи погіршується стан відповідної галузі. І найважливіше - вся концепція об'єднувались навколо чітко сформульованої мети держави та національної ідеї - прообраза Української Мети, навколо якої зможуть об'єднатись люди. Однак при всій своїй продуманості та логічності, "Український Прорив" мав два дуже суттєвих недоліки. По-перше, він все-таки був партійною програмою і складався із уявлення, що Юлія Тимошенко очолює один із найвищих постів, а більшість уряду належить до її політичної сили. По-друге, він концентрувався тільки на проблемах української економіки і не повністю враховував світові тренди. Через це в результаті коаліційних торгів він був значно скорочений, а після світової фінансової кризи 2008-2009 років більшість рішень втратили актуальність. Іще одним, сучасним, прикладом комплексного плану модернізації країни є "Доктрина збалансованого розвитку Україна 2030", підготовлена групою "Аналітична платформа стратегічних комунікацій". Вона значно глобальніша і передбачає вписування України в світовий економічний контекст. Сама концепція будується на базі діагнозу поточного стану і декількох варіантів його розвитку - на базі сценарного аналізу. А для побудови інноваційної економіки пропонує кілька механізмів - в тому числі і новий суспільний договір, кластеризацію та інноваційні технології. Однак крім прогресивних ідей, "Доктрина-2030" містить і ряд системних недоліків. Перш за все, вона не має власних механізмів самокорекції - в їх ролі виступають позиції України в світових рейтингах. Для діагностики стану - чудово, але для коригування плану надто загально, бо не показують, що саме пішло не так. По-друге, механізми, запропоновані "Доктриною-2030" зосереджуються лише на галузях, які мають високий потенціал росту - так звані "каталізатори", які здатні "за вуха" витягти всю економіку. Якщо країна уже має свою "індустріальну спеціалізацію" - це чудовий варіант. А Україна представляє собою багатоукладну економіку в критично кризовому стані, і ніякий каталізатор - навіть із дуже високими темпами росту, всю економіку не витягне. І нарешті, "Доктрина-2030" розглядає Новий Суспільний Договір лише як одну із складових збалансованого розвитку - тоді як він повинен бути його центральною складовою. Таким чином,стратегічне планування майбутнього до появи Нового Курсу: - Чітко ставило мету держави та бачення України як індустріальної держави; - Будувало концепцію комплексно із детальним галузевим аналізом; - Орієнтувалось на інноваційний та технологічний розвиток; - Ставило пріоритетом освіту, культури і науку в реформуванні країни; Але мало при цьому системні вади: - Відсутність механізму участі в формуванні доктрини інших політичних сил, аналітичних груп чи незалежних експертів; - Розрахунок на реформи "згори", коли більшість ключових рішень приймає уряд чи очільник країни; - Орієнтація лише на макрорішення без урахунку специфіки мікрорівня; - Слабкі механізми самокорекції плану у випадку зміни обставин. Слід зауважити, що остання проблема - найсуттєвіша. Бо ситуація в Україні стрімко погіршується, а світові тренди змінюються надзвичайно швидко, і стратегічний план теж повинен швидко змінюватись, аби залишатись актуальним. Команда Юлії Тимошенко глибоко пропрацювала всі попередні плани модернізації України. Поклавши в основу чотири принципи Дона Тапскотта - глобальність, відкритість, рівність та вільний обмін ідеями - вона знайшла рішення для всіх перелічених проблем. Новий Курс Юлії Тимошенко не містить фіксованих рецептів, а представляє собою розгалужену дискусійну платформу, здатну сформувати максимально актуальний план модернізації країни для будь-яких обставин. Від самого початку Форум Нового Курсу є понадпартійною платформою. Це дозволило доєднати до його розробки найбільшу в українській історії аудиторію - експертів, громадських діячів, бізнесменів і навіть мережевих активістів. Це дозволяє постійно тримати руку на пульсі країни і точно знати, які процеси в ній відбуваються. Що, в свою чергу, дає можливість формувати максимально адекватні рішення - адже будь-яка пропозиція тут же пройде перевірку публічним обговоренням. Нарешті, третім основним принципом, покладеним в основу Нового Курсу, стала його інклюзивність, тобто, до його може долучитись практично кожен громадянин України. Для цього була застосована багаторівнева організаційна модель, де кожен рівень підключає все більшу аудиторію учасників. І при цьому в ньому немає нічого складного - всю суть НКУ можна побачити на одній простій діаграмі. Кожен рівень не лише деталізує відповідний аспект НКУ, а й визначає, на який рівень інклюзивності він розрахований - тобто, наскільки широке коло може брати в ньому участь. Фундаментом Нового Курсу є Новий Суспільний Договір. Цей елемент найбільший, бо його задача - не лише сформувати мету держави, а й виробити нову архітектуру державного управління, яка буде максимально сприятливою для інноваційної економіки. В основу всіх моделей, які обговорюються тут, покладена проста, і в той же час значуща фраза: Національною метою України є створення умов для повної та гідної самореалізації кожного в гармонії з суспільством, людством і природою. Зрозуміло, що виробленням Нового Суспільного Договору повинні займатись виключно спеціалісти-конституційники. Тому що принципи, закладені в нього, є принципами прямої дії, і не можуть бути двозначними чи надто туманними. І це є той дороговказ, якому повинні відповідати всі інші елементи НКУ. Наступні рівні Нового Курсу передбачають залучення все ширших і ширших кіл. Наприклад, блакитний рівень передбачає спеціалізовану експертну аудиторію. Він відповідає початковому діленню Нового Курсу на чотири основні секції - Конституційну, Плану досягнення миру, Нового Економічного Курсу та Екології Життя людини. Саме так і було проведено перший Форум Нового Курсу 15 червня - як чотири окремі експертні панелі, де було поставлено задачі і окреслено принципові засади. Однак блакитний рівень зовсім не виключає громадськість, а просто відводить їй або дорадчу роль, або роль остаточного вердикту. Дивіться, секція Конституанти починається із вузького експертного кола і поступово шириться до найширших громадських кругів. Це тому, що результатом має стати нова Конституція України, яка виноситься на публічне обговорення, а потім і публічне прийняття. При цьому її не можна ділити на окремі підсекції, бо це повинен бути цілісний документ без протиріч. Помаранчевий рівень передбачає створення спеціальних тематичних робочих груп, які будуть включати як експертів, так і громадськість - активістів та волонтерів. Саме так збудована секція Миру. Робочі групи тут утворюються на базі Військового Кабінету - а саме з питань підтримки наших солдат, інтеграції в НАТО та міжнародного рівня (перш за все формату "Будапешт ", необхідний для повернення наших земель). Однак більшість громадян армійською тематикою не займається, тому широкі кола сюди не залучені. А найширша аудиторія необхідна для Нового Економічного Курса, аж до звичайних громадян. Він настільки комплексний, що на діаграмі показаний тільки його фрагмент. Блакитний рівень цієї секції представляє собою редакційну колегію НЕК, яка одночасно є модераторською панеллю. Тут виробляються фундаментальні базові рішення і формується НЕК як цілісна концепція. На помаранчевому рівні створюються галузеві робочі групи. По кожній із них створюється окрема публічна платформа і проводиться окремий Форум. Так, наприклад, аббревіатурою "4.0" позначена робоча група "Індустрія 4.0", яка вивчає питання входження України до Четвертої Промислової Революції. А "G2C" позначає робочу групу "Цифрова країна" - Форум якої проводився буквально перед виборами, із підписанням спеціального Меморандуму про розвиток ІТ-галузі. Оскільки в Україні величезна кількість креативних людей у всіх галузях, то участь в цих робочах групає має бути відкрита для найширших кіл - в тому числі за допомогою