Валерій Дубіль: Чинна влада не зробила нічого, щоб передбачити і побороти епідемію кору в Україні - «Происшествия»

В Україні за минулий рік захворіли на кір понад 54 тисячі людей, а у решті країн Європейського регіону загалом трохи більше ніж 34 тисячі. Гадаєте, причина стрімкого поширення недуги - у самому вірусі? Ні. Головна проблема - не повірите - в «медреформі», яку нині впроваджує влада. І з кожним роком ситуація тільки погіршуватиметься, якщо не змінити її курсу. З експертною групою я розбирався у причинах епідемії і шляхах, які допоможуть не допустити її у майбутньому. Причина перша. Вчасна вакцинація провалена Загальновідомо, що єдиний порятунок від кору - щеплення. Проте українці не поспішають з імунізацією, бо за останнє десятиліття у країні посилилися антивакцинальні настрої. І не через суб'єктивні думки мам чи тат, а через безглузде керівництво галуззю. До 2008 року в Україні охоплення вакцинацією (не лише від кору, а загалом) становило приблизно 85-95%. Це дозволяло досягати цілком ефективного захисту населення від багатьох епідемій. У 2016 році першу необхідну дозу вакцини від кору отримали тільки близько 40% українських дітей, а другу - близько 30%. Що ж сталося за ці роки? Подія перша. У 2008 році від щеплення від кору і краснухи вакциною, яка не була зареєстрована у нашій країні (її тоді завезли як гуманітарну допомогу ЮНІСЕФ) помер старшокласник із Краматорська. Українці зрозуміли, що держава не несе жодної відповідальності за якість та безпеку проведення щеплень. Подія друга - боротьба за контроль над фінансовими потоками в медицині між Богатирьовою, Азаровим і Бахтеєвою. Під час інформаційної війни вакцини від гепатиту В то ставали причиною смерті, то їх забороняли, то зупиняли дію ліцензії. В результаті - всі вакцини виявилися якісними, але ж люди вже втратили довіру до вакцинації. Подія третя - розмороження і повторне замороження вакцини від поліомієліту у 2015 році і «збут» її у 2016-му. Подія четверта. Відмова у 2015 році України від самостійних закупівель ліків і передача їх міжнародним організаціям. У результаті - вакцини постачалися до України із затримкою до 1,5 року. Майже весь 2016 рік у медустановах не було вакцини від кору. Українці вже не вірять у те, що держава може забезпечити їх якісними і безпечними вакцинами. А на додаток ще й МОЗ у розпал епідемії грипу проводить вакцинальну кампанію з кору (бо не встиг зробити це вчасно). Практично всі провідні епідеміологи країни говорять про те, що імунізацію потрібно було проводити задовго ДО, а не під час, бо це небезпечно. Наприклад, фахівці-епідеміологи Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України (зокрема член-кореспондент НАМНУ В. Задорожна) вважають, що масові щеплення проти кору під час епідемії грипу здатні негативно впливати на специфічну імунну відповідь, призводити до виникнення вакциноасоційованих випадків кору та можуть стати на перешкоді досягнення рівня охоплення 95%, на що, зазвичай, направлені заходи масової вакцинації. До чого призведуть такі кроки? До ще більших антивакцинальних настроїв. Причина друга. Замість розмежування - скупчення Загальновідомо, що лікарі майже перестали їздити на виклики до пацієнтів - такі «нововведення» принесла «медреформа». І хоча МОЗ запевняє, що їх не скасовував, він створив такі умови, що лікарі просто не встигають на виклики. У результаті «медреформи» від влади лікар загальної практики став «єдиним вікном» для пацієнта. Кожного українця має супроводжувати свій сімейний лікар: направляти на госпіталізацію, лабораторні обстеження і до спеціалістів, виписувати рецепти на ліки і лікарняні листки. А ще - зареєструватися у системі меддопомоги, виписати електронну карту і отримати запис у реєстрі пацієнтів можна тільки через свого сімейного лікаря. Якщо врахувати, що лікарів не вистачає, то навантаження на них зросло в рази. Що робить сьогодні мати чи батько дитини з високою температурою? Привозить дитя у поліклініку чи амбулаторію і вистоює багатогодинні черги серед таких самих інфікованих пацієнтів. Коли ж батьки не привозять дитину, лікар обмежується телефонними рекомендаціями без огляду. Нерідко встановлення дистанційного діагнозу для пацієнта означає ускладнення, а відтак - госпіталізацію до стаціонару. Очікуючи у черзі, відвідувачі можуть інфікуватися, адже вірусні захворювання найнебезпечніші у початковій стадії. Попередити їхнє поширення можна лише обмеживши контакт із хворим - тому навіть т.в.о. міністра Уляна Супрун, яка цю «реформу» лобіює, рекомендує хворим на грип залишатися вдома. Як виконати ці рекомендації, коли лікарі не приїжджають? Залишається вибір: або «лікування» вдома без реального обстеження і коректного діагнозу і визначеної схеми, або поїздка до лікаря і поширення хвороби. Нещодавно у Мелітополі хвора на кір дівчинка була вимушена близько години чекати на прийом у лікаря в загальній черзі. У день здорової дитини, коли огляд проходили немовлята! Мама спробувала викликати педіатра додому, проте їх направили до сімейного лікаря. От вам і відповідь на запитання - чому стільки хворих. Причина третя. Протиепідемічні заходи скасувала «медреформа» До «реформи» при захворюванні дитини на кір у дитячому садочку збирали лікарняну бригаду. До її складу входили педіатр, медпрацівник дитсадка, інфекціоніст і лікар районної дитячої лікарні. І ця бригада визначала, чи потрібно вводити карантин, відстежувала контакти і щоденно оглядала всіх дітей садочка. При найменшій підозрі дитину одразу відправляли в інфекційне відділення лікарні. «Медреформа» знищила старе, не запропонувавши нове. Діючим наказом МОЗ від 17.05.2005 №188, зареєстрованим у Мін'юсті 28 липня 2005 р., визначено, що «у разі виявлення хворого або спалаху на кір в організованих колективах медичні працівники разом з лікарем-епідеміологом територіальної санітарно-епідеміологічної станції розробляють план протиепідемічних заходів та проводять епідрозслідування». Проте зараз такі заходи реалізовувати нікому. Функції районних і міських епідеміологів нікому не передані, як і не передані функції дільничних терапевтів та педіатрів. У нас тепер є «сімейні лікарі», але немає тих, хто б мав відповідати за протиепідемічні заходи в осередках інфекційного захворювання. Тобто, за логікою, до школи мають навідатись 15, 25 чи 35 сімейних лікарів, щоб 21 день спостерігати за контактною особою, з якою підписана декларація? За які гроші? А що робитиме в цей час решта пацієнтів, якщо в лікарнях і так черги? Як страхова медицина не допустить повторення епідемії кору в Україні Епідемія кору - це тільки перша ластівка «медреформи» від влади. Реформувати медицину потрібно, але не так, як це робить нинішня команда «реформаторів». Спочатку треба побудувати тил, а потім руйнувати старе, щоб від цього не постраждали люди. Таким тилом і фундаментом нової системи охорони здоров'я стане загальнообов'язкове медичне страхування. Воно зможе повернути довіру до щеплень. Чого нині бояться українці? Що їх недообстежать перед щепленням, що у разі побічних реакцій вони залишаться зі своїми проблемами сам на сам. Страхова медицина ж дозволить провести коректну фінансову оцінку здоров'я пацієнта, визначить (і компенсує!) рівень шкоди при ускладненні чи неправильному лікуванні. Лікар сам буде зацікавлений у тому, щоб якісно обстежувати чи лікувати, інакше отримає великий штраф. Саме за такої системи держава нестиме повну фінансову відповідальність. Крім того, медичне страхування вирішить одразу декілька проблем - якість лікування на первинному рівні і забезпечення уваги пацієнту. У страховій медицині фінансову відповідальність за витрати і ускладнення неякісного лікування має нести лікар і медзаклад. Точніше - страхова компанія, яка застрахувала професійні ризики лікаря і медзакладу. Рівень їхніх страхових платежів залежатиме від кількості страхових випадків. Лікар, який працюватиме неякісно, платитиме такі страхові платежі, що йому легше буде змінити професію. Кожен крок справжньої реформи повинен бути підготовлений, мати фінансове підґрунтя і достатній час для його реалізації. Над цим вже працюють експерти з нашої команди, щоб одразу після виборів взятися до її втілення. Валерій ДУБІЛЬ, народний депутат від «Батьківщини» для