Глобальна війна за інтернет почалася - «Мир»

Можна хоча б на мить відкласти в бік відносно локальну драму під назвою Брекзит, подумати про гігантський рій людства, який користується інтернетом, і оцінити один із головних вимірів того, як 4 мільярди з нас проводять своє життя. Це історія ХХІ століття, але вона - дзвінок і для тих, хто достатньо старий, щоб пам'ятати Холодну війну. Те, як люди розуміють власний досвід і події в широкому світі, все більше залежить від версії інтернету, який вони використовують. З одного боку - система, якою користуються у Китаї і яка виробляє велику кількість особистих даних для гігантського державного апарату стеження і цензури. Ця модель спирається на два онлайн-гіганта, чиє домінування частково зросло завдяки тому факту, що китайська культура споживання спирається не так на розрахунок смартфоном, як на старомодні пластикові картки. Це конгломерат з компанії Alibaba, що займається електронною комерцією, і компанії Tencent, яка володіє сервісом WeChat з її більш ніж мільярдом щоденних користувачів. Вони роблять дуже багато речей, які, здається, були б неможливі в суспільстві без них. Вони проводять платежі, підтримують соціальну мережу, допомагають обмінюватися повідомленнями, організовувати бронювання для подорожей і грати в ігри. По інший бік від сучасної лінії розмежування в електронному світі - версія інтернету, яка виникла на Заході і тепер поширюється по всій планеті. Вона спирається на Google і Facebook. Ці гіганти теж живляться горами особистої інформації, але при цьому позиціонують себе як втілення особистої свободи і ліберальних цінностей попри те, що вони містять у своїй структурі соціальну модель, відому сьогодні під назвою «капіталізм стеження». Одне з головних питань нашої ери полягає в тому, яка з цих моделей стане панівною для половини людства, яка ще не підключилася до мережі. Торгова війна США і Китаю задає чіткий тон настроям. Але електронна битва не зводиться до того, що китайські платформи намагаються наздогнати своїх американських колег. Вона більш помітна в напруженні, яке виникло у вимірі інфраструктури, особливо коли йдеться про діяльність ІТ-гіганта Huawei. Але досить поглянути на масштаби технічного інвестування Китаю в Індії та Африці, перспективу початку суперництва між Alibaba і Amazon або міжнародної конкуренції між Uber і китайським аналогом Didi, щоб відчути смак майбутнього. По всьому світу все частіше геополітика зводиться до того, хто буде найбільш впливовим технологічним гравцем: США чи Китай. Нова Холодна війна і перегони регуляторів - це контекст, в якому людям доведеться розібратися у всьому, що великі технологічні компанії Заходу зараз роблять. Особливо це стосується засновника Facebook Марка Цукерберга. Десять років тому він сповідував ідеал, який називав «радикальною прозорістю» і «концепцією про те, що світ стане краще, якщо в ньому будуть більше ділитися». Тепер, панікуючи через постійне падіння своєї компанії, він говорить, що просуватиме «соціальну мережу, орієнтовану на приватність». За логікою речей, стара і нова ідеї Цукерберга суперечать одна одній. І це викриває щось більш прозаїчне: відчуття, що він відчайдушно намагається втекти від натиску потенційних регуляторів, щоб Facebook залишився в ядрі західного інтернету, готового безкінечно поглинати глобальні ринки. Нещодавно Цукерберг написав велике повідомлення з оголошенням про його намір розвивати «орієнтовану на приватні зв'язки платформу, яка стане навіть більш важливою, ніж сучасні відкриті платформи». Вона базуватиметься на кодуванні повідомлень і ідеї про контент, який сам себе видаляє. Таким чином, старі повідомлення не переслідуватимуть у майбутньому своїх авторів. Але найважливіше те, що Цукерберг хоче об'єднати сервіс обміну повідомленнями в Facebook, Instagram і WhatsApp, що, безумовно, ускладнить будь-які спроби розбити ці компанії на менші. У найближчому майбутньому стара версія Facebook продовжить працювати. Тим часом на своїй новій платформі Цукерберг і його колеги накопичуватимуть великі масиви метаданих (де, як довго і з ким ми розмовляємо). А шифрування звільнить від тиску до абсурду роздутий цех модераторів компанії. Але варто звернути увагу на найважливішу обіцянку Цукерберга щодо його нової платформи. Він планує зробити її «максимально захищеною, а потім побудувати на ній ще більше можливостей для взаємодії між людьми, включно із дзвінками, відеочатами, діловими обмінами, платіжними трансакціями, торгівлею тощо». І це саме те, що пропонує модель китайського WeChat - платформу, яка робить все, включно з управлінням щоденними витратами, генеруючи нескінченну лавину даних. Це викриває не просто масштаби прихованих амбіцій Facebook і сумнівність готовності Цукерберга боротися за «приватність» користувачів. Це вказує на щось, що, як не дивно, мало хто помічає: відчуття, що конкуруючі західна і східна моделі інтернету в боротьбі за глобальний вплив насправді схожі. Мабуть, у цьому немає нічого дивного. У розпал Холодної війни, попри ворожнечу, було модно говорити про все більшу схожість між США і СРСР. Соціолог Герберт Маркус пояснював це «загальною потребою в індустріалізації». На тлі революцій у 1989 році популярні ідеї змінилися. І почалися розмови про те, що Схід і Захід прагнуть до спільного майбутнього в ліберальній демократії і вільному ринку. Доказом цього бачення служив Китай, що стрімко багатів. Так було аж до приходу лідера Сі Цзіньпіна, який сповідує щось більш проблемне. І ось ідея про подібність повернулася. Але цього разу вона стосується стеження, контролю поведінки та компаній, які стали такими значними, що проникають у кожну сферу людського життя. Загроза в тому, що світ опинився між двома баченнями, які занадто близькі. З одного боку - стеження і цензура, втілена компаніями, які змовилися з авторитарними державами. А з іншого - всевидющі технологічні корпорації, чиї зв'язки з урядами залишаються в тіні. Джон ХАРРІС The Guardian (Матеріал публікується зі скороченнями) .