Неконституційна НКРЕКП - «Мир»

Минулого тижня Конституційний суд України виніс рішення за позовом, ініційованим у 2016 році «Батьківщиною», під яким стоять підписи 46 парламентарів із різних фракцій, щодо визнання неконституційними деяких положень закону «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». З одного боку, це рішення КС, на яке чекали більше двох років, є знаковим. Адже в ньому визнається, що президент Порошенко вийшов за межі своїх конституційних повноважень. Адже указом №694 ліквідував 27 серпня 2014 року дві комісії - у сфері регулювання комунальних послуг і в сфері енергетики - й натомість створив об'єднану НКРЕКП, призначивши її головою Володимира Демчишина, який до цього трудився в компанії, що належала «кращому банкіру Європи» Валерії Гонтарєвій. Пізніше, наприкінці 2014 року, Порошенко поставив керувати НКРЕКП із позначкою в. о. «рошенівського» менеджера Дмитра Вовка, завдяки старанням якого ми побачили й зростання тарифів, і запровадження сумнозвісної формули «Роттердам ». Але це було пізніше. Указом №695 від 27 серпня 2014 року гарант призначив членами нацрегулятора ще шістьох осіб, декого з яких також не можна було назвати незаангажованими. Таким чином орган, який мав би бути незалежним від будь-яких гілок влади, остаточно став підконтрольним президенту. У 2016 році Верховна Рада ухвалила закон про НКРЕКП, яким Комісію було наділено статусом постійно діючого незалежного державного колегіального органу, що здійснює державну владу у визначених законом сферах. Документ, попри намагання депутатів дати справжню незалежність нацрегулятору, закріпив за президентом право призначати Нацкомісію. Так, законом про НКРЕКП передбачено, що членів регулятора обирає конкурсна комісія, що складається з двох осіб, яких визначає президент України; двох осіб, яких визначає Верховна Рада, та однієї особи, яку визначає Кабмін. З усіх кандидатів Комісія відбирає 14 й подає список голові держави. Він своєю чергою обирає з них сім осіб і призначає їх своїм прямим указом. Також законом президенту надається право достроково припиняти повноваження членів НКРЕКП. Конституційний суд своїм рішенням констатував, що утворення постійно діючого незалежного державного колегіального органу, який за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабміну і не належить до системи органів виконавчої влади, не узгоджується з Конституцією України. Тобто Порошенко перевищив свої конституційні повноваження, адже не мав права ані утворювати НКРЕКП, ані призначати чи звільняти її членів. Здавалося б, таке рішення Конституційного суду мало б призвести до декількох наслідків. По-перше, пан Порошенко мав би відповісти за нехтування Основним Законом заради забезпечення контролю над нацрегулятором. Згідно Конституції України президент несе відповідальність за вчинення державної зради або іншого злочину. Чи можуть вважатися неконституційні дії гаранта злочином? Напевно, але не в нашій країні, де Конституцію не паплюжив тільки лінивий. Більше того, навіть якщо дії Порошенка визнали злочинними, закон передбачає в цьому разі тільки відсторонення від посади президента через процедуру імпічменту, що наразі вже неактуально. Адже Петро Олексійович, не обраний вдруге президентом, сьогодні на всіх парах рветься до парламенту, розуміючи, що притягнути його до юридичної відповідальності вже як екс-главу держави майже неможливо. І насправді законотворцям варто було б замислитися над вирішенням такого парадоксу в політиці державотворення України. Адже безкарність породжує вседозволеність. Другим, більш важливим наслідком рішення Конституційного суду мав би стати перегляд тарифної політики. Бо якщо НКРЕКП було створено з порушеннями Основного Закону, її рішення також повинні вважатися нелегітимними. І це фактично може стати непоганим інструментом зниження тарифів, встановлених регулятором. Але біда в тому, що Конституційний суд не ставить під сумнів законність раніше ухвалених рішень НКРЕКП. Відповідно, дива не станеться, й ми залишимося жити зі старими тарифами. Більше того, НКРЕКП як працювала, так і працюватиме. Адже Конституційний суд, розуміючи, що визнання неконституційними деяких положень закону про Комісію додасть безладу в далеко не бездоганну роботу регулятора, вирішив скасувати їх тільки з 1 січня 2020 року. Цей термін суд дав на врегулювання нардепами прогалин у законодавстві. Але враховуючи те, що парламент нинішнього скликання проведе своє останнє засідання перед канікулами 12 липня, є стійке враження, що до розгляду цього питання напередодні виборів депутати так і не дійдуть. Та й новий склад Верховної Ради у першу чергу візьметься до створення коаліції, що займе певний час. Тому питання легітимізації роботи НКРЕКП затягнеться, що може призвести до хаосу в такій чутливій сфері, як регулювання тарифоутворення й існування енергоринків. Олена САФОНОВА Вечірні Вісті .