Покарання за корупцію, або Посадою не прикриєшся - «Общество»

Кулю не в лоб, а в шию пустив собі екс-президент Перу Алан Гарсія минулого тижня після того, як поліція намагалася його арештувати як фігуранта найбільшого за останні роки корупційного скандалу. Те, що він вкоротив собі віку, можна пов'язувати з гідністю людини, яка усвідомила свої вчинки. Але складається враження, що самогубство Гарсії пояснюється страхом перед невідворотністю покарання. Алан Гарсія, як і чотири інших екс-президентів Перу - Альберто Фухіморі (1990-2000 роки правління), Алехандро Толедо (2001-2006), Ольянта Умала (2011-2016) та Педро Пабло Кучинськи (2016-2018) - є фігурантами корупційного скандалу навколо бразильської компанії Odebrecht, яка займається будівництвом, має інтерес до хімічної, оборонної та транспортної сфери, а ще охоче роздає хабарі першим особам країн Латинської Америки, в тому числі Аргентини, Панами, Колумбії та Мексики. І, звичайно ж, Перу. Починаючи із 2004 року Odebrecht дала хабарів перуанським чиновникам на загальну суму понад 30 млн доларів. Кожен із вище зазначених президентів отримував свій зиск від компанії. І, схоже, кожен за це поплатиться. Так, Кучинськи втратив через корупційний скандал посаду голови держави, подавши у відставку, щоб уникнути імпічменту. Новий президент Мартін Віскарра пообіцяв боротися з корупцією, і, схоже, своє слово тримає. Адже екс-президентів, попри їхній статус, меч правосуддя таки карає. Кучинськи та Умала були заарештовані. Правда, першого нещодавно терміново госпіталізували через погіршення стану здоров'я. Фухіморі і раніше був засуджений на 25 років за злочини проти людяності та корупцію і вже сидить у в'язниці. І хоч Кучинськи, коли був президентом, навіть помилував колегу, але суд відмінив це рішення. Тому Фухіморі продовжує відбувати покарання. До речі, його донька Кейко, яка ще на початку 2018-го була лідером опозиції і яку підозрюють у відмиванні грошей та створенні всередині партії злочинного угрупування, також ув'язнена. Алан Гарсія застрелився. Наразі пощастило тільки Алехандро Толедо, який втік до США, і влада Перу вимагає його екстрадиції. І, напевно, доб'ється. Тому є сподівання, що в країні під керуванням Віскарри проявів корупції з кожним роком буде все менше, адже за незаконне збагачення по-справжньому карають ув'язненням, не дивлячись на високі посади фігурантів. До речі, у сусідній із Перу Бразилії президенти також доволі часто потрапляють через корупцію за грати, в тому числі за «співробітництво» із Odebrecht. Мішела Темера, який залишив пост президента країни чотири місяці тому, заарештували за підозрою в корупції - він отримав хабар у розмірі 1 млн реалів (понад 260 тис. доларів) за укладення контрактів при будівництві атомної електростанції «Ангра-3». Ще будучи президентом, Темер став фігурантом двох інших кримінальних справ, пов'язаних з корупцією. І тепер екс-президенту світить реальний строк. Адже одним із пріоритетів нового глави держави Жаїра Болносару, який став у керма в січні 2019-го, є боротьба з незаконним збагаченням та зловживанням службовим становищем. Схоже, не варто розслаблятися й попередниці Темера Ділми Русеф, якій у 2016-му оголосили вотум недовіри у зв'язку з підозрами у корупції, в тому числі через причетність до сумнозвісної Odebrecht. А ось майбутнє екс-президента Бразилії Луїса Інасіо Лула да Сілва (2003-2011) відоме. Він відбуває у в'язниці 13-річний строк за звинуваченням в отриманні хабаря - триповерхової квартири в курортному місті Гуаружа (штат Сан-Паулу) від будівельної компанії OAS. Завершити антикорупційну мандрівку Латинською Америкою можна Аргентиною, де в 2018 році було засуджено на п'ять років і десять місяців в'язниці екс-віце-президента Амадо Буду за те, що під час перебування міністром економіки він врятував від банкрутства друкарню в обмін на частку в ній. Так, він не президент, але топ-корупціонер, яких в Україні, попри купу новостворених антикорупційних органів, за ґратами ніколи не бачили. Останнім, хоч може й не найкращим прикладом, коли президент країни опинився за ґратами, є Судан. Там після чотиримісячних протестів був повалений режим Омара аль-Башира, який керував країною впродовж 30 років. Перехідна військова рада Судану арештувала самого аль-Башира та його братів Абдалла й Аббаса за звинуваченням у корупції. Також Центробанку країни доручено перевірити всі фінансові кроки з 1 квітня 2019 року та призупиняти підозрілі операції з передачі прав власності на акції. І хоч поки невідомо, чи не змінився один диктаторський режим іншим, із військовим відтінком, хочеться сподіватися, що там прапори боротьби з корупцією не використовуватимуться як інструмент політичної розправи. А ось у Південній Кореї, здається, посада президента взагалі проклята. Тут кожен глава країни погано скінчив, а останні три були ув'язнені на чималенькі строки за корупцію. Наприклад, Пак Кин Хє засудили до 24 років в'язниці! У Країні ранкової свіжості є багато факторів, які сприяють проявам корупції. Це й землячество, й традиції, згідно з якими подарунки є нормою навіть у ділових відносинах. Певною мірою навіть конфуціанська система управління суспільством, яка передбачає, що керівник будь-якого рангу має піклуватися про підлеглих, а ті - про свого боса. Шлях боротьби з корупцією в цій країні, починаючи з 1961 року, коли в результаті військового перевороту до влади прийшов Пак Чон Хі (його вважають автором південнокорейського економічного дива. - Прим. авт.), був зовсім нелегким. Проте було бажання побороти корупцію, і країна свого досягла. Наразі в Південній Кореї не просто ефективні антикорупційні політика й законодавство, але, найголовніше, кардинальна зміна ставлення суспільства до незаконного збагачення чи зловживання службовим становищем. Це не просто осуд - це обурення народу й вимога жорстоко покарати винного. У передвиборчій програмі від 2014 року Петро Порошенко казав і про антикорупційну люстрацію, і про утвердження національної ідеї нетерпимості до корупції. В подальшому він під тиском західних партнерів дав старт створенню антикорупційних органів, які, на жаль, далекі від ефективності. Порошенко, в якого був величезний кредит довіри від українців, міг би стати батьком боротьби з корупцією. Натомість став тим, хто потурає їй. Тому ми не побачили ані відрубаних рук його оточення, особливо тих, хто наживався на «оборонці», ані ув'язнених надовго топ-корупціонерів. Ми європейська країна, яка обрала шлях євроінтеграції. І, можливо, хтось скаже, що приклади латиноамериканських та азіатських країн нам не підходять. Дійсно, в країнах ЄС покарання за хабарництво та зловживання службовим становищем значно лагідніше. Проте воно є. І за грати потрапляють топ-чиновники та їхні родичі. Тому нам є чому повчитися і в європейців. Воля народу боротися з корупцією в Україні вже є, бракує тільки волі політичної. Олена САФОНОВА Вечірні Вісті .