«Загальне декларування не призведе до детінізації зайнятості, - Олексій Кущ - «Общество»

Не виключено, що розмови про загальне декларування з боку команди новообраного президента активізувалися, щоб заполонити інформаційний вакуум, який утворився після оголошення результатів другого туру виборів. Про це у коментарі "ВВ" повідомив фінансовий експерт Олексій Кущ. Від Зеленського чекали презентацію програми нових економічних змістів, але отримали порожнечу й затягнену паузу, яка почала шокувати не тільки західних партнерів та інвесторів, а й пересічних українців. Щоб її заповнити, на колінках було написано декілька контроверсійних ідей, які деякий час займатимуть уми людей. Але після 100 днів президентства ми зрозуміємо, що це була тільки смислова димова завіса. Хоча не виключено, що під прикриттям ультрасучасних гасел на меті в ініціаторів - виявлення мільярду-другого неврахованих доходів, обкладання їх податками й штрафами й скорочення на 10-15% кількості субсидіантів за приховування доходів. На мій погляд, цілком безглуздо брати західні кліше й намагатися втілювати їх. Тільки у разі правильної адаптації до умов застосування вони можуть дати позитивний ефект. Наприклад, під загальне декларування в США підпадають 2/3 платників податків. 1/3 працездатного населення, яка має мінімальний рівень доходів, звільнена від цього. Але частина цієї категорії сама звертається до профільного міністерства з проханням брати участь у загальному декларуванні через функціонування дієвих механізмів стимулювання. Кожного року до 25 квітня американці подають свої звіти про доходи за рік, вказуючи при цьому витрати на медицину, освіту, іпотеку тощо, що дозволяє списати певну частину податків. У результаті деякі родини не тільки не сплачують податки, а ще й отримують від держави податковий кредит від 500 до 1000 доларів. Якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань, платник отримує відшкодування з бюджету. Цим користуються незаможні родини. В нас загальне декларування не призведе до детінізації зайнятості через відсутність мотивації оприлюднювати свої реальні доходи тим, хто отримує «сіру» або «чорну» зарплатню чи субсидію. А посилення штрафних санкцій не завжди працює. На мою думку, без зниження фіскального навантаження на Фонд оплати праці (ФОП) ми не можемо рухатися далі. В нас наразі сплачується 22% ЄСВ, 18% податку на прибуток і ще 1,5% військового збору, який, до речі, стягується навіть із військових. А за даними ОЕСР, у країнах, що розвиваються, податкове навантаження не перевищує 30%. Тому бізнесу й державі потрібно знаходити компроміс, знизивши фіскальне навантаження на ФОП до 20-25%. Крім того, загальне декларування потребує не тільки введення податкових кредитів, а й надання українцям права самостійно сплачувати податок на прибуток, який наразі утримується роботодавцями із зарплатні. Проте якщо дозволити українцям самостійно сплачувати податки, місцеві бюджети не дорахуються близько 120 млрд грн, а держбюджет - близько 100 млрд грн. Тобто тимчасове просідання бюджетних надходжень неминуче. Але потрібно шукати компенсатори, наприклад за рахунок експортних мит, завдяки яким Україна навіть за умов сировинного характеру нашої економіки в 2018 році отримала до держбюджету близько 500 млн грн. Ще можна шукати резерви в рентних платежах на видобуток природного газу. За кілька років перехідного періоду ця система запрацює й дасть свої плоди. Наразі ж це виглядає так, що фактично закликаючи українців жити по-європейськи й рахувати гроші, які вони витрачають на державу, влада здійснюватиме однобоку політику щодо розширення зобов'язань населення при відсутності збільшення прав та мотивації. До речі, якщо подивитися історії успіху країн, які досягли економічного прогресу, там політичні еліти демонстрували приклад чесності й ощадливості. Тобто саме вони формували ті тренди, до яких потім долучався народ. У нас, на жаль, все навпаки. Вечірні Вісті .