Звичайні розмови з батьками зменшать ризики, що дитина виросте монстром, - експерт - «Происшествия»

Мабуть після перших судових рішень щодо цькування частина батьків задумалась над тим, чи не виявиться завтра, що їхнє улюблене чадо - типовий шкільний булер. І проблема не лише в штрафі за цькування. Проблема більше в соціальному засудженні, у визнанні суспільством того, що ви свої батьківські обов'язки виконували на «незадовільно». І в шлейфі, що все життя тягнутиметься за дитиною. Про це на своїй сторінці в Фейсбук повідомив заступник директора Українського інституту дослідження екстремизму Богдан Петренко. Насправді, цькування - це проблема усіх - і жертв, і кривдників, і свідків. Хоча однокласники все ще підтримують булерів («стокгольмський синдром» в цькуванні - це взагалі тема цілої дисертації), але все-таки більшість суспільства стоїть на боці жертви. І саме жертвам приділяється увага. Формально, але суспільство на їхньому боці. А ось кривдники переважно асоціюються зі злочинцями. Принаймні, першу реакцію, яку чуєш від батьків інших дітей - їх треба відправляти в колонії. Ну звичайно, в колонії, - це ж не про їхніх дітей мова. З їхніми то все нормально. Кривдники в класі стають ізгоями для всього суспільства. Ось такий круговорот цькування в природі. І не сумнівайтесь - якщо ви стали батьками булерів, то ви теж перетворитесь в ізгоїв. Як Вам така перспектива? Тому пару порад: 1. Якщо ви дізнались, що Ваша дитина цькує, у Вас природно з'явиться бажання покарати. Але тут треба не стільки покарання, скільки самобичування. Проаналізуйте свою поведінку. Діти калькують батьків. І якщо у вас традиційним є психологічне чи фізичне насилля у сім'ї - дитина винесе його назовні. І калькувати вона може як жертву, так і того, хто здійснює насилля. 2. Навчіться піднімати самооцінку дитини без приниження інших. Коротше, не виховуйте дитину так, як ведеться виборча кампанія - через топтання конкурентів. З'ясуйте, що цікавить дитину і спрямуйте його енергію - в гуртки, на секції. Частина булерів займаються цим лише тому, що вони не вміють по іншому себе проявляти. Навчіть дитину проявляти себе. 3. Розвивайте навички емпатії - обіймайте дитину, розмовляйте з нею, грайте в рольові ігри, обговорюйте поведінку головних героїв у фільмах, не засуджуйте інших людей в присутності дитини (та і взагалі відмовтесь від цього - поганими є вчинки, а не люди). В кінці кінців дитина повинна зрозуміти, цькувати що не можна не тому, що вона обов'язково буде за це покарана А тому, що це завдає біль іншим. Розуміння стримує більше, ніж покарання. 4. Пояснити дитині, що таке цькування. Та і взагалі - про недопустимість насилля. У тому числі й психологічного. Бо 20% кривдників не усвідомлюють того, що вони цькують. Вони вважають, що знущання - це така форма жарту. Власне, просто спілкуйтесь зі своєю дитиною, діліться з нею своїми переживанням. Звичайні розмови з батьками зменшать ризики, що дитина виросте монстром. Вечірні Вісті .