Венесуела без узурпатора: спроба номер два - «Происшествия»

Військові, які стають на сторону демонстрантів, або приводять страйкарів до перемоги, або провокують громадянську війну, якщо більша частина людей у погонах захищає стару владу. Минулого тижня лідер опозиції Хуан Гуайдо оголосив про початок «Операції Свобода», метою якої є відсторонення від влади Ніколаса Мадуро. З того моменту в Каракасі пекельно гаряче: проти сотень тисяч венесуельців, які вийшли на вулиці, застосовуються сльозогінний газ та зброя. Гуайдо перед початком «Операції Свобода» зустрівся з командувачами основних підрозділів збройних сил країни. В своєму «Твіттері» пізніше він написав, що військовики, вирішивши підтримати опозицію, «прийняли вірне рішення» й опинилися «на вірній стороні в історії». Також він заявив про те, що процес відсторонення Мадуро від влади є невідворотним. І деякі силовики, в тому числі з авіабази «Ла-Карлота», приєдналися до народних протестів, що помітно позначилося на характері протистояння. По-перше, венесуельці, побачивши у своїх лавах військовиків, стали більш сміливими. По-друге, якщо поліція й застосовувала зброю, то стріляла не на ураження, а щоб залякати мітингувальників. Тобто мимо. По-третє, силовикам, які підтримують Мадуро, також «прилітало» від протестувальників: і не тільки димові шашки, а й кулі. Це означає, що народ позбавив владу монополії на насилля і що цих людей вже просто так не залякати. Але Мадуро також робить ставку на армію. Адже впродовж принаймні 50 років влада Боліваріанської Республіки всіляко заохочувала людей у погонах до лояльності, надаючи їм найбільш ласий шмат фінансового й владного пирога. Особливого розвитку ця тенденція набула за правління Уго Чавеса. За його часів були внесені зміни до Конституції, які, зокрема, дають право президенту країни не тільки просувати по службі військовиків, а й надавати полковникам та генералам цивільні посади. І сьогодні топ-менеджмент в основних державних компаніях, агентствах та міністерствах - це люди в погонах. Наприклад, військові контролюють дев'ять із 32 міністерств, включно з Міненерго. А ще президент-узурпатор всіляко задобрює офіцерів та вищий командний склад, фінансуючи армію не тільки з бюджету, а й поза держказною. Враховуючи кризу та посилення санкцій з боку США, наразі Росія підживлює знекровлений венесуельський бюджет. РФ отримує від Боліваріанської Республіки нафту, а режим Мадуро - живі гроші, які йдуть на підгодовування силовиків. І хоч насправді Росії ця угода не дуже вигідна й вкладених в узурпатора грошей вже не повернути, але для Путіна це справа принципу - не допустити повалення диктаторського режиму шляхом народних протестів. Та й надіслані Кремлем «із любов'ю» принаймні 400 російських бійців ПВК Вагнера можуть відіграти свою роль: буде необхідність - захищатимуть Мадуро, за потреби навіть евакуюють його до якоїсь сонячної країни - уламку комунізму. А ще ці хлопці можуть спокійнісінько займатися провокаціями. Але схоже, що зараз президенту-узурпатору непереливки. Якщо менш ніж за добу протестів проти Мадуро він оголошував, що нібито відбив удар заколотників і вони «повністю розбиті», тепер він погоджується на спілкування з народом та на певні роботи над помилками. Адже справа в тому, що протести не вщухли. Цивілізована частина міжнародної спільноти, яка свого часу визнала Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели, закликає сторони уникати кровопролиття. Чим наразі закінчиться спроба встановити демократію у країні, поки що невідомо. Але ясно одне: Мадуро може протриматися ще кілька років, та його правління насправді приречене. Антоніна МІРОШНИЧЕНКО Вечірні Вісті .