Відставка «людоцентричного» - «Культура»

«Людоцентричний» прем'єр Володимир Гройсман подав заяву про звільнення з посади. Колись, ще на початку своєї кар'єри голови уряду, він пообіцяв показати, як керувати країною. Тепер, осідлавши Росинанта своїх досягнень з білим плюмажем амбіцій, він поскакав у напрямку дострокових виборів, сподіваючись потрапити із своєю політсилою до парламенту. На жаль, законодавство не передбачає ані звітності, ані відповідальності очільника уряду у разі його заяви про відставку. Тому спробуємо згадати, а що саме Володимир Борисович залишив по собі. Кажуть, що Гройсман під час інавгураційної промови новообраного президента не очікував випаду на свою адресу й такої негативної оцінки своєї діяльності. Коли ж Зеленський процитував Рейгана й запропонував звільнити свої місця тим, хто думає про наступні вибори, а не про наступні покоління, прем'єр аж з лиця змінився. А далі, не гаючи часу, він заявив про те, що йде. Правда, після цього він встиг провести засідання, під час якого пакетним голосуванням було прийнято ряд рішень, наслідки яких українцям ще довго доведеться «пожинати». Та це, як то кажуть, вже деталі. Володимир Борисович любить казати й про зростання економіки, й про неухильний курс до добробуту українців. А про дороги взагалі може говорити годинами. Він заявив, що за три роки було збудовано й відремонтовано 6800 км доріг. Тільки забув додати, що загальна протяжність українських трас 430 тисяч км. А ось стан трас може оцінити кожен, хто їздить Україною. Головними своїми надбаннями Гройсман вважає освітню, медичну, пенсійну реформи та децентралізацію. Щодо останньої, здавалося б, все таки вдалося. Адже доходи місцевих бюджетів виросли з 69 млрд гривень до 231 млрд гривень. Правда, симетрично збільшились і витрати цих же місцевих бюджетів. Із соціальним блоком досягнень все набагато складніше. Пенсійну реформу українцям піднесли не просто як намагання зменшити дефіцитність Пенсійного фонду, а ще як бажання зробити життя людей похилого віку більш достойним вже зараз. Але старенькі отримали додатково по декілька сотень гривень, а працездатні українці натомість - приховане підвищення пенсійного віку. А тих, хто збирається на заслужений відпочинок, на додачу втішать ще й «подарунком» у вигляді зменшення щомісячних виплат на 30% за рахунок зменшення так званого коефіцієнту стажу з 1,35 на 1,0. Про медреформу можна писати багатотомник. Адже на тлі демонстрації покращень галузі з боку уряду, реальна картина в багатьох населених пунктах не настільки райдужна. Наприклад, Кабмін радо звітує про збільшення внаслідок реформи середньої зарплати сімейних лікарів до 15-25 тис. грн, а медики в своїх зарплатних відомостях бачать лише 3-5 тисяч гривень. Медицина, навіть первинна ланка, не стала доступною, як і ліки за програмою реімбурсації. Натомість бачимо скорочення кількості лікарень та ФАПів. І якщо один фельдшер мотається на велосипеді між декількома населеними пунктами, вважайте це щастям. Найголовнішим «подарунком», який нам залишає Володимир Борисович, безумовно, є ціни на газ та драконівські тарифи. І хоч нам доповідають про зростання середніх зарплат та взагалі добробуту українців, але чомусь більшість населення цього не відчуває. Тому насправді шкода, що в українському законодавстві відсутня відповідальність політиків за їхні дії та бездіяльність. Залишається тільки народна оцінка на виборах. З огляду на останні опитування декількох соціологічних груп, Володимир Гройсман отримує «незадовільно». Катерина МІЦКЕВИЧ Вечірні Вісті .