Вибори до Європарламенту більше не можна назвати європейськими - «Политика»

26 травня 2019 року громадяни ЄС прийдуть вибирати 751 депутата Європарламенту на п'ятирічний термін. Європейський союз, який є найуспішнішою політичною структурою в світі з часів Другої світової війни, сьогодні стикається з великими політичними, економічними і соціальними проблемами. Чи знаходять вони своє відображення в нинішній виборчій кампанії? На жаль ні. Замість того щоб проводити конструктивні дебати з таких важливих європейських питань, як державні борги, регіональні нерівності, енергетична політика, податкова гармонізація, імміграція, захист інтелектуальної власності, цифрова економіка, європейська передвиборна кампанія спрямована тільки на те, щоб засуджувати тих чи інших кандидатів або правлячі партії в окремих країнах ЄС. Замість того щоб бути європейськими, ці вибори цікавлять громадян тільки з точки зору врегулювання національних проблем. Вони стали схожими на референдуми, що організовуються для визначення рейтингу своєї влади. У Франції ми знову побачимо бій між Емманюелем Макроном і Марін Ле Пен, як і в 2017 році. У Великій Британії серйозне випробування чекає на Терезу Мей і її консервативну партію, що займає четверту позицію. В Італії можливе протистояння між двома протиборчими правлячими партіями, «Лігою Півночі» і «Рухом 5 зірок», оскільки Демократична партія (лівоцентристська) опинилася за бортом. У Польщі тест належить пройти консервативній партії «Закон і справедливість» (PIS), яка утримує більшість у Сеймі з 2015 року. Її кампанія зводиться до обіцянок виплачувати додаткову місячну пенсію пенсіонерам і збільшити допомогу багатодітним сім'ям. Ці питання ніяк не стосуються Європи. У Німеччині головне питання полягає в тому, чи вдасться правлячим партіям (ХДС і СДПН) зупинити зниження їхньої популярності на тлі недавніх успіхів Зелених і ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини». Нам нічого більше не залишається, як тільки констатувати тупикову ситуацію з європейськими виборами, згадуючи початкову ідею Валері Жискара д'Естена і Гельмута Шмідта про те, щоб «застосувати більше демократії при будівництві Європи». Пропонуючи обрати Європарламент прямим загальним голосуванням, обидва лідери забули, що політичний інститут ніколи не створював народ, а тільки навпаки. Таким чином, якщо є європейські народи (що поділяють одні й ті ж цінності правління і мають однакове культурне коріння), то єдиного європейського народу не існує. Невже варто скасувати Європейський парламент? Ні, тому що все-таки непогано, коли директиви аналізуються двома різними суб'єктами, перш ніж вони стають законами на території ЄС. Але він повинен складатися тільки з представників різних національних парламентів. У результаті непрямого голосування він працюватиме за типом Сенату конфедерації. Рено ЖИРАР Le Figaro, Франція (Матеріал публікується зі скороченнями) .