Василь Базів: Хаос - «Происшествия»

На краю якого світу можуть опинитися за власним вибором українці через два місяці? Як на зло, в СРСР, де 99,9 громадян голосували за блок комуністів і безпартійних, вибори без вибору називали святом народовладдя. На жаль, навіть найзапекліший оптиміст те, що твориться у душі українця у день виборів, не назве святом. Хочеться, як краще, а стається, як завжди, - гірше й гірше. І «свято» невблаганно наближається. Але що - після виборів? Яким може виявитися похмілля після весільної ночі, протягом якої народ справді кілька годин володітиме владою, як цнотою, а відтак віддасть її у руки «ґвалтівника» на п»ять років. Війна, яка, на жаль, не оминула нинішнє покоління, стала гіркою чашею трутизни, що затьмарює свідомість страхом, безнадією і панікою. І від того - розпач паралізує свідомість і штовхає її у темні нетрі немочі перед днем завтрашнім. Перед днем виборів. Що буде опісля? Що може бути? Що оберуть для себе українці, точніше, більшість із них, але для усіх? Давайте бодай спробуємо взяти голову у руки і охолонути - чого можна уникнути, з одного боку, а з другого, як можна накликати на свою голову нові біди, які, здається, сунуть темними хмарами цієї тривожної ночі перед бурею. Вибори - це практично безвладдя, коли влада мусить або знайти своє підтвердження або оновитися. Демократія вчить звести це безвладдя до мінімуму, щоб країна і суспільство перебували у підвішеному стані якомога коротший відрізок часу. А тепер подивимося, що нас чекає? Початок виборів - останній день березня. Відтак другий тур - майже кінець квітня. Інаугурація, тобто початок вступу у свої обов»язки обраної влади - початок літа. Здавалося, після цього виборчий землетрус - позаду. Але у нашому конкретному випадку - якраз навпаки. Землетрус продовжується і набирає сили, бо так сталося, що після президентських виборів практично одразу наступають - тривалістю у кілька місяців - парламентські вибори. Ці вулкани прийнято розводити у часі інтервалом, як мінімум у два роки. А тут - жодного інтервалу. Мало не вічні вибори, що триватимуть мало не рік. Рік безвладдя. Тепер варіанти. Найймовірніший - перемагає новий президент. Він буде звільняти тисячі чиновників від Києва до Диканьки. Відставлені бюрократи будуть вибиратися із робочих місць,частина з них - буде судитися. Іншу частину, як обіцялося, схочуть судити. У владні крісла сядуть нові чиновники і будуть вивчати довго і нудно, на які кнопки тиснути. Верховна Рада перетвориться на поле бою усіх зі всіма перед камерами, бо уже усім депутатам буде до лампочки цей парламент, коли розпочалися вибори у наступний. Але саме цьому парламенту треба буде десь в останні тижні свого існування створити новий уряд. Новий уряд із новим парламентом у старому парламенті? Не буде цього. Країна залишиться без уряду. Що це значить? Повне і тотальне безвладдя. Хаос, якого ще не знала Україна. Увесь цей жах був би нечуваним ризиком для життя громадян будь-якої країни. А коли ця країна перебуває у стані війни? Коли ворог, озброєний до зубів танками, гарматами, літаками, стоїть на нашому кордоні зі Сходу, Півночі і з Півдня? І єдине, що може його спровокувати на повномасштабний наступ, - це слабкість. Безвладдя. Хаос. Кажуть, історія закликає вчити її уроки. Столітньої чи ще довшої давності. А тут - трагічний урок чотирирічної давності. Ніколи Росія не напала б на Україну у 2014 році, якби в Україні не було безвладдя. Безвладдя - от що спровокувало окупанта. Так це той раз. А тепер? Йому уже руки чешуться. Не втримався на Азові, де після нападу на українські кораблі мало бути захоплення Маріуполя і Бердянська. Стримала готовність України і її союзників дати відсіч. А хто дасть відсіч в умовах безвладдя? Якщо порівняти два варіанти цього безвладдя - 2014 року і 2019 року, то перше, при монолітності постмайданних рядів в порівнянні із теперішнім наглим реваншизмом, - просто квіточки в порівнянні зі смертельно небезпечними ягідками, які кожного з нас чекають після виборів. Хочете відчути себе на крутій скалі без страховки і на півроку, коли знизу по вас стріляють? Чого ми тільки не пройшли за останні роки. Війна - це трагедія. Страх і смерть. А помножена на хаос? В умовах хаосу поруч з вами нема нікого. Ви один на один зі своєю долею, зі своїм страхом, зі своїм горем. На виборах через півтора місяця ми будемо вибирати між безпекою, яка нас захищає, і хаосом, коли безпеки нема. Ми можемо вибрати хаос, але знайте, що нарікати не буде на кого. Та й тих, що захочуть нарікати, буде менше, бо із хаосу виберуться не усі. На війні, на жаль, гинуть солдати в окопах. В той час, коли багатьом здається. що війни нема. Бо від неї вони захищені державою, бо вони далеко від неї. Але хаос - це така війна, яка приходить у кожен дім. Як виглядає цей смертоносний Хаос? Нове обличчя - із кривою гримасою клоуна чи зашкірним оскалом невігласа. Відомо, що у війни - нежіноче обличчя. У хаосу - також. Жіноче обличчя - це воля «залізної леді» за штурвалом лайнера на піку турбулентності. У пасажирів практично нема вибору, окрім того, щоб вручити розхитаний літак у руки професійного пілота, яким є єдиний у виборчому бюлетені антикризовий менеджер Юлія Тимошенко. Василь Базів Вечірні Вісті .