Укол євроскептиками - «Экономика»
Вибори до Європарламенту, які відбулися 23-26 травня, можуть стати як вакциною, так і уколом із отрутою для провідних центристських партій, що десятиріччями визначали політику Євросоюзу. Але посилення позицій євроскептиків та правих популістів у головному законотворчому органі ЄС не призведуть ані до послаблення санкцій проти РФ, ані до зради європейської єдності й цінностей.
В Європі з острахом чекали на результати виборів, адже напередодні волевиявлення громадян країн ЄС експерти на різні голоси пророкували, що до головного законодавчого органу країн Співдружності масово зайдуть праві популісти та євроскептики. І дійсно, «Національний фронт» Марін Ле Пен у Франції виборов на один відсоток більше голосів, ніж макронівська «Республіка на марші», у Великій Британії перемогу одержала партія Брекзиту Найджела Фараджа, а в Італії - «Ліга» Маттео Сальвіні. Але це не свідчить про непереможну ходу цього крила. Адже, наприклад, в Німеччині, Іспанії та Нідерландах євроскептики такої значної підтримки від громадян не отримали.
В цілому партії правого спрямування одержали близько 150 мандатів (за прогнозами експертів, євроскептики разом із правими популістами могли вибороти третину з 750 місць в Європарламенті. - Прим. авт.), проте вони розділені на три різні фракції й сформувати більшість, як би їм того не хотілося, їм не вдасться. Відповідно Євросоюз як великий лайнер буде й далі пливти в обраному напрямку і ніяких кардинальних змін курсу вправо не відбудеться.
Однак присутність євроскептиків і правих популістів у Європарламенті віддзеркалює загальні критичні настрої в суспільстві та в національних представницьких органах. Тому для провідних центристських партій присутність цих сил може стати вакциною проти однобічності й зашкарублості, а також змусить у загальному бачити й особливості країн-членів. Якщо ж мастодонти від європолітики й надалі продовжуватимуть лише залякувати втратою загальноєвропейської єдності й часто-густо нехтувати різноманітністю національної проблематики, євроскептичне крило може перетворитися для центристів на справжній отруйний укол, який рано чи пізно їх вб'є.
До речі, те, що в європейського суспільства є деяка втома від старих облич і не молодших меседжей, призвело не лише до укріплення позицій популістів й євроскептиків. А й до посилення впливу «зелених» і лібералів ALDE, які завдяки, зокрема, приєднанню до них коаліції президента Франції Макрона збільшили своє представництво з 67 до 109 депутатів, ставши третьою за кількістю мандатів групою.
Європейська народна партія (ЄНП) та Прогресивний альянс соціалістів та демократів (С&D), як і раніше, посідають перші два місця за кількістю мандатів в ЄП. Але цим двом партіям, які раніше вдвох складали коаліцію та визначали порядок денний, приймали рішення та паритетно розподіляли ключові політичні позиції в європейських установах, тепер бракує голосів для формування більшості. Для порівняння: у попередньому скликанні ЄНП мала 221 мандат, а соціал-демократи - 191. Зараз Європейська народна партія отримає 182 місця в Європарламенті, а С&D - близько 150. Тому без третього коаліціанта цим мастодонтам не обійтися. І, найімовірніше, до коаліції спокійнісінько увійдуть «зелені» й ліберали. І це свідчить про продовження розвитку євроінтеграції в напрямку збільшення повноважень наднаціональних органів й скорочення повноважень національних урядів.
Також не зміниться й міграційна політика ЄС. Адже ці чотири фракції, з яких може скластися коаліція, дотримуються єдиної думки щодо розселення біженців по европейських містах з подальшою їх адаптацією до нового місця проживання.
Особливий акцент буде зроблено на екології, тим паче що саме це питання хвилює багатьох громадян країн Євросоюзу.
Проте крило євроскептиків може додавати жару і вносити розбрат у роботу головного законодавчого органу ЄС.
Але найбільшою інтригою й полем для баталій стане обрання голови Єврокомісії. Це питання буде вирішено вже в середині червня під час саміту. Канцлер Німеччини поспішила висловити бажання, щоб цю посаду обійняв представник ФРН Манфред Вебер, який є офіційним кандидатом на пост голови Єврокомісії від ЄНП. І, до речі, в нього ще донедавна були всі шанси стати головою ЄК.
Нагадаємо, напередодні виборів до Європарламенту 2014 року було запроваджено спеціальну процедуру, згідно з якою кожна європейська партія обирала свого кандидата на пост голови Єврокомісії. Основним претендентом на цю посаду ставав представник тієї політсили, яка набирала найбільшу кількість голосів на виборах. Саме так кандидат від ЄНП Жан-Клод Юнкер отримав свою посаду. Але вже цього року, хоч партії і обрали своїх кандидатів, Європейська рада висловилася проти автоматичної процедури визначення очільника ЄК.
Тому головні бої ще попереду. Тим запекліші, що у цьому протистоянні актуалізувалося давнішнє франко-німецьке суперництво. Макрон зовсім не хоче бачити головою Єврокомісії Манфреда Вебера. Адже у нової фракції, до складу якої увійшла «Республіка на марші» разом із лібералами, є свій претендент - датчанка Маргрет Вестагер. Та й соціал-демократи хотіли би бачити нідерландця Франца Тіммерманса головою ЄК. І в «зелених» є свій претендент - німкеня Ска Келлер. Непогані шанси має й головний переговорник по Брекзіту Мішель Барн'є. Враховуючи те, що пані Меркель висловилася категорично проти француза на посаді голови ЄС, наімовірніше, головний законодавчий орган ЄС очолить компромісна фігура. Тому цілком можливо, що вперше головою Єврокомісії стане жінка...
Антоніна МІРОШНИЧЕНКО
Вечірні Вісті
...
Следующая похожая новость...
