Урядовий наступ на шкільну освіту, - Михайло Цимбалюк - «Экономика»

Кабінет Міністрів України та Міністерство освіти і науки роблять все надможливе, щоб переконати освітян у правильності своїх пропозицій щодо чергової порції експериментів у освітянській галузі. Але політики вже стільки наекспериментували за часи української незалежності, що чергова порція випробовувань виглядає як знущання над нацією. Про це в своєму блозі на інтернет-ресурсі Zaxid.net. В контексті бюджетної дискусії як фантастичне досягнення подається 9-ти відсоткове підвищення зарплат та одноразові доплати за престижність праці. Так, наступного року у розрізі програм і розпорядників коштів передбачається найбільше знизити видатки на підготовку кадрів закладами вищої освіти та забезпечення діяльності їх баз практики (-3 627,3 млн грн, або -11,6% відносно планових асигнувань 2019 р.) та здійснення методичного та аналітичного забезпечення діяльності закладів освіти (-881,1 млн грн, або -88,8%). Та це лише частина освітніх статей, на які зменшують видатки і таким чином ми стаємо свідками процесів згортання соціальних та освітніх функцій держави й зниження якості публічних благ. Окреслена бюджетна політика, безперечно, робить свій внесок у феномен масової бідності, соціально-демографічну кризу та зниження конкурентоспроможності робочої сили. Наразі Уряд робить все, аби дискредитувати старше покоління освітян і так звані малокомплектні школи та врятувати освіту «геніальним» планом. Так, спочатку мають намір радикально скоротити кількість шкіл та закладів вищої освіти, а отже і педагогів та викладачів, а потім нібито збільшити фінансування тим, хто залишаться на роботі. Нагадаю, що в поданій Урядом і ухваленій Верховною Радою України Програмі діяльності визначено стандарт нинішньої влади до «правильних» шкіл: у кожному шкільному класі повинно бути не менше 15 та не більше 30 учнів. Зараз мінімальна кількість учнів для функціонування класу - п'ятеро. На практиці картина виглядатиме досить плачевно, адже в підсумку це призведе до закриття тисяч шкіл, переважно сільських, в яких набрати 15 школярів у клас реально лише у райцентрах і то не у всіх. Окреме питання - функціонування навчальних закладів у гірській місцевості з віддаленістю сіл, а відтак серйозними проблемами, які виникатимуть в учнів із доступом до школи. Окрім того, з 1 січня 2020 року пропонується скасувати фінансування тих шкіл, де менше 40 учнів (крім початкових) та фінансування 10-12 класів, де менше 20 учнів. В інакшому випадку утримання малокомплектних шкіл та класів лягатиме на місцевий бюджет - районний або ОТГ. Що потрібно робити, аби зберегти якісну середню освіту і надати доступ до неї кожному учню? Важко в це повірити, але в Україні ще є неінтернетизовані школи - на початку цього року таких навчальних закладів було понад 700. Окрім того, варто організувати (не для «галочки» та звітності перед керівництвом) перепідготовку вчителів. А в сучасних умовах глобалізації світу просто необхідно активно застосовувати відеоуроки для навчального процесу. Складається враження, що урядовий освітній проект зорієнтований на масове закриття шкіл. А це, очевидно, стане початком знищення українського села і водночас владною допомогою тим країнам, куди виїжджатимуть наші діти на навчання, а в результаті залишатимуться там працювати. .