Мир, труд, комунальна кабала! - «Происшествия»

Під солодкавим соусом забезпечення якісних житлово-комунальних послуг споживачам та запуску ринку ЖКГ українцям з 1 травня приготували сюрприз із «родзинками». В цей поки що «червоний» день календаря набув чинності закон №1581-д «Про житлово-комунальні послуги», який був ухвалений Радою ще в 2017 році. За словами фахівців, фактично це перелицьований старий житловий кодекс із новими «вкрапленнями»: запровадженням послуги управителя, введенням абонплати та поверненням пені у розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення платежів. 1 травня віце-прем'єр Геннадій Зубко написав на своїй сторінці у «Фейсбуці», що закон необхідний, «щоб забезпечити якісні послуги споживачам, щоб рухатись до європейських стандартів та енергоефективності. Закон запускає ринок житлово-комунальних послуг, встановлює чіткі правила взаємовідносин між споживачами та надавачами послуг, дає споживачам механізм захисту своїх прав». І хотілося б повірити урядовцю, але коли заглядаєш у текст документа, вмикається внутрішній Станіславський. Дійсно, в законі дуже часто фігурує словосполучення «якість послуг». Якщо батареї в будинку ледь теплі, а з «гарячого» крана тече холодна вода, з монополіста на користь споживача може стягуватися штраф або пеня. Такі ж санкції застосовуються і в разі, якщо монополіст затягує терміни виконання аварійних робіт. Але. накладати на себе штрафи повинні самі постачальники послуг. Більш того, в законі є прекрасний обхідний маневр, щоб надмірно не балувати мешканців. Так, у документі зазначено, що постачальник не несе відповідальності за надання послуги, надання її в неповному обсязі або неналежної якості, якщо доведе, що в точці обліку не були порушені норми. Тобто право споживача на «свою правду» фактично зводиться до нуля. Інша справа з виконанням обов'язків споживачами. Вони повинні все і всім. Наприклад, забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг до своєї квартири. Відмовляєтесь? У них є право на несанкціоноване проникнення в житло. І якби ж то йшлося про ліквідацію або попередження аварії. Але ламати двері вони можуть навіть під приводом профоглядів і зняття показань лічильників. Із 1 травня нам доведеться не тільки обрати форму управління будинком, а й укласти договори з постачальниками (крім газо- та електропостачання, де діють виключно індивідуальні договори, а розрахунок ведеться на підставі індивідуального засобу обліку. - Прим. авт.). І тут розпочинається найцікавіше. Членам ОСББ тут найпростіше - контракт із постачальником укладається від імені цієї неприбуткової юридичної особи. Якщо ж мешканці не хочуть об'єднуватися в товариство співвласників, але при цьому готові укласти колективну угоду - не проблема. Договір з монополістом підписує обраний будинком представник. Однак пункти контракту повинні виконувати всі без винятку мешканці. Якщо ж споживачі так і не дійшли згоди, їм доведеться укладати індивідуальні договори з кожним постачальником. Але в цьому разі на «стійких індивідуалістів» чекає додаткова плата за утримання будинків і ремонт внутрішньобудинкових мереж (від входу в будинок до квартири). Також їм доведеться розщедрюватися і на абонплату на користь постачальника послуги (крім поставок газу і світла), що складається з відшкодування витрат постачальника на розподіл послуги, а також на обслуговування індивідуальних лічильників (наприклад за опалення). Граничний розмір абонплати повинен визначити Кабмін. До речі, у випадку з колективними договорами такої плати немає, бо постачальник працюватиме не з тисячами абонентів, а тільки з одним представником від будинку. Мешканцям багатоквартирних будинків, які не забажали створювати ОСББ, доведеться обрати собі управителя. Це - юридична особа (ЖЕК, який декілька років тому перейменували в Керуючу компанію. - Прим. авт.) чи фізособа-підприємець, що має відповідний сертифікат і надаватиме послугу з управління. Обов'язки цієї людини вкрай розмиті, зате повноваження - безмежні. Кожен такий керівник вимагає винагороди від мешканців квартир за свою працю. І так звана плата за «послугу управління» буде йти окремим рахунком, тому не варто чекати зменшення тарифів за утримання будинку та прибудинкової території. За словами директора «Інституту міста» Олександра Сергієнка, минулого року Рада відтермінувала введення в дію цього закону через його сирість та необхідність напрацювання підзаконної бази. Але тепер закон став чинним, а «нормативка» так і не з'явилася. Наприклад, законом передбачена абонплата за утримання мереж, але методики її обрахування досі немає. І так з багатьох пунктів. Так, за законом мешканці мають провести збори й обрати форму управління: або створювати ОСББ, або наймати управителя. Але нормативного акту, який би розтлумачив, як проводити ці збори, який має бути кворум, скільки голосів потрібно для ухвалення рішень тощо, немає. «Згідно закону, якщо співмешканці будинку не обрали собі управителя, його може примусово призначити орган місцевого самоврядування. Але для цього знов-таки жителі будинку повинні провести збори, на яких вони мають звернутися до органу місцевого самоврядування з проханням призначити їм управителя. А якщо мешканці не зберуться? Закон на це відповіді не дає», - констатував він у коментарі «ВВ». Також експерт вважає неможливим виконання норми про відключення боржників від послуг. «У 95% це неможливо зробити, бо інженерна система переважної більшості будинків побудована так, що окрему квартиру відключити нереально. На мій погляд, для початку потрібно владнати тарифне питання, а далі запроваджувати механізми спонукання населення до раціонального використання послуг, у тому числі шляхом встановлення сучасних технічних засобів», - зазначив Олександр Сергієнко. Запровадження пені він вважає інструментом примусу людей сплачувати за комунальні послуги на тлі тихої паніки влади через кризу платежів. «На 1 січня 2017 року заборгованість складала 27,2 млрд грн, у лютому 2019-го вона становила вже 69,7 млрд грн. Це свідчить про неадекватність тарифної політики доходам населення. Звідси й починаються ці судоми із введенням пені, встановленням загальнобудинкових лічильників, щоб примусити людей платити не тільки за себе, а й за сусіда. І фактично все зводиться до того, що комунальникам начхати, хто скільки споживає і які є втрати в мережі, адже за все заплатить населення. До речі, за законом послуга про утримання мереж стягується зі споживачів двічі: в платі за обслуговування будинку та в тарифі за надання послуги гарячого/холодного водопостачання та теплопостачання. Але ж насправді ніхто про ці мережі не піклується, бо за законом ця відповідальність покладена на мешканців будинку. Відповідно, в постачальників немає жодної зацікавленості в модернізації мереж та підтриманні їх у належному стані», - додав експерт. На його думку, закон про житлово-комунальні послуги, з усіма його неприємними моментами, в цілому не працюватиме через перевантаженість мертвонародженими нормами й деклараціями, які неможливо реалізувати. Олена САФОНОВА Вечірні Вісті .