Із трубою чи на трубі? - «Экономика»

Тристоронні переговори Україна-ЄС-РФ щодо укладання нової транзитної угоди між «Нафтогазом» та «Газпромом» напередодні виборів були поставлені на паузу. Найближчим часом вони мають поновитися. Але минулого тижня Путін у Пекіні розпочав артпідготовку до них, діючи у своїй традиційній манері залякування. Його меседж був простий: не буде транзиту - не буде в нас й віртуального реверсу. Відповідно, українцям залишиться тільки мерзнути. За словами голови ГО «Експертна рада з питань газової промисловості й ринку природного газу» Леоніда Уніговського, незалежно від того, буде чи не буде побудований «Північний потік-2», Росія наполегливо готується до зупинення транзиту через українську територію з 1 січня 2020 року. Так, накопичуються обсяги російського газу в підземних сховищах Європи, укладаються угоди про постачання скрапленого газу в рахунок зобов'язань «Газпрому» для європейських споживачів. Все це може призвести до того, що в опалювальний сезон 2019-2020 років ми можемо опинитися сам на сам з нашими проблемами. Експерт зазначив, що у разі нульового транзиту природного газу через нашу територію максимально ми зможемо імпортувати з Європи 5-7 млрд куб. м газу на рік. «Цього недостатньо. Вихід - у накопиченні в наших ПСГ близько 20 млрд куб. м газу. І це потрібно робити саме зараз, влітку. Друга проблема, яка частково вже вирішувалась у 2009 році, - реверс природного газу із заходу України на її схід. Це робота «Укртрансгазу», але готуватися потрібно вже зараз. Ми повинні тверезо дивитися на ситуацію і розуміти, з чим ми можемо стикнутися вже найближчим часом», - констатував він на своїй сторінці у «Фейсбуці». Експерт впевнений, що задля закачування необхідних обсягів блакитного палива до підземних сховищ у першу чергу потрібні фінансові ресурси. Тому він вважає необхідним ухвалення окремого рішення уряду чи окремого закону про стратегічні резерви природного газу з визначенням відповідного фінансового механізму щодо їх забезпечення. Зрозуміло, що це песимістичний сценарій, але навіть до нього потрібно бути готовим. Звичайно, транзитні тристоронні перемовини продовжаться. Москва затягуватиме процес до останнього, щоб змусити Україну підписати контракт на найвигідніших для РФ умовах, які й надалі дозволять шантажувати за потреби офіційний Київ газовим дефіцитом. Київ своєю чергою докладає зусиль, щоб новий транзитний контракт був укладений за європейськими правилами, що також дозволить перенести точки передачі газу з нашого західного кордону на східний - тобто безпосередньо на кордон з РФ. Єврокомісія пропонує своє бачення. Там вважають оптимальним укладання контракту терміном на 10 років із щорічним транзитуванням 60-80 млрд куб. м газу, що дозволить залучити інвестора і провести модернізацію української ГТС. До речі, наразі іноземні компанії зацікавлені лише в оренді труб і не виявляють бажання вкладатися ще й у модернізацію. Тому якою буде фінальна угода та чи зацікавляться іноземці оновленням нашої «жили», покаже час. Зрозуміло, що взагалі без транзиту газу ми не залишимося - адже прокачка блакитного палива через українську газотранспортну систему до Європи є поки найкоротшим та найдешевшим шляхом. Проте не варто забувати, що технологічний обсяг завантаження труби, необхідний для поставок газу в східні області України, - 30-40 млрд кубометрів у рік. Рентабельною наша ГТС буде у разі збереження транзиту хоча б 50 млрд куб. м газу. І, на жаль, ані уряд, ані Кабмін не виконали свого «домашнього завдання» щодо насичення ГТС власним ресурсом. Попри завищені тарифи, які мали б спрямовуватися на розвиток внутрішнього видобутку, розуміємо, що програма зі збільшення видобутку українського газу до 20 млрд кубометрів на рік до 2020-го, яку назвали «20/20», провалена й обсяги видобутку лише падають. Й, на жаль, перекладання відповідальності за це на Путіна чи будь-кого іншого вже не є доречним. Катерина МІЦКЕВИЧ Вечірні Вісті .